Поднялся двор-проснулись люди, находящиеся на территории двора
почуя серого-учуяв волка
псы залились в хлевах-в хлевах залаяли псы
вмиг ворота на запор-сразу заперли ворота
ощетиня шерсть-шерсть встала дыбом
глазами, кажется хотел бы всех он съесть-в глазах смотрящего ненависть и злоба
расчесться за овец-получить заслуженное наказание за убийство овец
пустился в переговоры-начал вести переговоры, разговаривать с пастухами
Скучающие без дела казаки напились в дозоре и пропустили подкрепление к полякам. Кошевой собрал войско и отругал запорожцев за пьянство. Один из куренных атаманов пообещал побить поляков. Казаки начали готовиться к битве. А Тарас нигде не мог найти Андрия, беспокоясь, что он мог попасть в плен. К нему подошел Янкель, знакомый еврей. Он рассказал Бульбе, что ходил в город и видел там его младшего сына. Янкель, сказал Тарасу, что Андрий там не в плену. Он просил передать отцу, что отрекается от своей родины, товарищей и отца. Теперь Андрий будет воевать против своих товарищей. Вскоре состоялась вылазка осажденных поляков. Казаки лихо отбили атаку. В бою отличился Остап. После боя казаки уманского куреня выбрали Остапа своим атаманом, вместо погибшего в бою куренного. Тарас был горд за старшего сына, а за младшего — у него болело сердце.
Оповідання М. Шолохова «Доля людини» вражає людяністю і переконливою правдою образу головного героя Андрія Соколова.
<span>Автор не ідеалізує свого героя, не ставить його над іншими, а розповідає про те, як він боровся з життєвими обставинами. Андрій Соколов не надзвичайний супергерой. Він просто людина, яких було багато. Але тим величнішим постає він серед випробувань, які випадають на його долю. Можливо, якщо б не війна, він так би й не дізнався, на що здатний. Потрапивши на війну, Андрій Соколов зрозумів, що є обов'язок, який не можна порушувати. </span>
<span>Це обов'язок перед Батьківщиною, перед своїми товаришами, з якими воював. Саме тому він відчайдушно, ризикуючи життям, намагається довезти снаряди, бо вони вкрай потрібні тим, хто залишився без боєприпасів віч-на-віч з ворогом. І не його провина в тому, що не загинув після вибуху, а потрапив у полон. І в полоні він не забув, що є людиною. Це було нелегко в умовах, коли треба було зберегти життя серед голоду, знущань, виснажливої праці. </span>
<span>Але Андрій Соколов виборов перемогу, перш за все ніш собою. Тому й вийшов з полону незломленим, готовим битися з ворогом. Пройшовши крізь випробування полону, він не схибив проти людяності, не зради» своїх товаришів, не дозволив собі егоїстичних вчинків. Досить пригадати, як цім, сам виснажений, голодний, приніс шматочок сала й хліб своїм товаришам і розділив усе порівну. Так Соколов воював і жив після втечі з полону. Особиста трагедія — загибель дружини й дочок — надломила його сили, але й тоді він знайшов мужність жити, боротися й сподіватися на майбутнє. </span>
<span>Але загинув син Андрія Анатолій, і світ потьмянів для нього. У таких ситуаціях люди губляться, часом стають злими. Але Андрій Соколов не зачерствів душею. Зустрівши маленького сироту, в якого війна відібрала батьків, Соколов зігріває його теплом батьківської турботи й радіє тому, що може ще бути комусь потрібним. </span>
<span>Образ Андрія Соколова — звичайної людини, яких багато, — це приклад людяності й гідності. Ось чому ми захоплюємося цим героєм.</span>
Зимняя девочка-повесть-сказка о страной девочке Тане обладающей необыкновенными способностями . У девочки были особые отношения со всем, что её окружало. Таня умела читать мысли людей и говорить с животными. А ещё она умела летать. За то недолгое время когда Зимняя девочка жила в Москве у бабушки, она успела многим помочь попыталась прийти на выручку даже полярной сове. (Читайте рассказ и понимайте её смысл и всё у вас получится!)
