ИНФОРМАЦИЯ В ПРИРОДЕ
О происхождении жизни на Земле известно мало. И все же хотя-бы гипотетически можно представить себе, как в «первичном бульоне» остывающей планеты возникали органические молекулы, как они взаимодействовали между собой, химически меняя друг друга. Если допустить, что такая модель происхождения живых организмов верна, то где провести границу между неживой и живой материями? На каком этапе хаос химических реакций перешел в биологическую эволюцию первых организмов?
Наиболее очевидный критерий, который можно использовать для проведения этой границы — способность к самовоспроизведению. Обрывки РНК и белков могли воздействовать друг на друга тысячелетиями, но их отношения не вышли бы за рамки органической химии, если бы в какой-то момент цепочка их взаимодействий не замкнулась бы в цикл. Именно в этот момент, и возникла жизнь.
Можно заключить, что в основе жизни лежит способность группы молекул взаимодействовать между собой таким образом, что в результате эта группа молекул образуется заново. Информация, заложенная в их структуре, оказывается сохраненной и воспроизведенной. Круг замыкается. В этот же момент возникает понятие гена — единицы наследственности — и начинается процесс биологической эволюции. В океане случайных химических реакций появляется островок порядка. Его мы и называем жизнью.

!
Гумор і сатира однаково часто використовується у якості зброї письменників у їх боротьбі з недоліками життя суспільства. Гумор та сатира – це рідні брат та сестра, але характер у них різний. Гумор м’який, добродушний, хоча часом і не настільки вже нешкідливий, як може здатися з першого погляду. Сатира серйозніше, гостріше на мову. Вона бичує, жалить, ятрить, зриває всілякі маски. Маючи справу зі злом (така вже її «спеціальність»), сатира завжди прагне дістатися до самих його коренів. А зброя і у сатири, і у гумору одна – це сміх.Однак сміх сміху – різниця. В літературі він буває ласкавим і гнівним, добрим і злим, світлим і похмурим. Сміх – один з найдієвіших засобів проти пороків і слабостей, проти невігластва, дурості і підлості. Найбільші уми людства – філософи, письменники, художники – з великою повагою ставилися до сатири і гумору. «Сміх, – за словами О. І. Герцена, – одне з найсильніших знарядь проти всього, що віджило але ще тримається бог знає на чому у вигляді незрозумілих руїн, заважаючи росту свіжого життя і лякаючи слабких.Сміх справа зовсім не жартівлива, і ми їм не поступимося». М. Г. Чернишевський вважав, що, висміюючи вульгарне і потворне, ми боремося з ними і стаємо вище них.Гумор є здатністю розпізнати в житті і відтворити у мистецтві комічні риси і явища. Від уважного погляду гумориста не сховається ніщо вульгарне, дріб’язкове, нікчемне, те, що принижує гідність людини, заважає йому жити, в який би пишний одяг все це не рядилося б. Гумор у літературі та реальному житті стосується переважно приватних недоліків, які порівняно легко піддаються виправленню, тому в творах мистецтва він виражається головним чином в усмішці, незлобивому веселому жарті, в добродушній іронії. У комічне становище часто може потрапити будь-який позитивний персонаж і викликати сміх у читача.Сатира на відміну від гумору (хоча межі між ними досить умовні, а часом і важко помітні) має справу з суспільно небезпечними вадами. Сатира нещадна, різка та непримиренна. Аби чіткіше уявити сутність явища і сильніше впливати на розум і емоції читача, письменники-сатирики зазвичай вдаються до перебільшення, загострення, карикатурного зображення персонажів та подій. З найдавніших часів і до наших днів гумор і сатира в художній літературі йшли рука об руку і виявлялися в самих різних формах і жанрах – у казці, байці, сатиричній поемі, в комедії, романі, новелі, епіграмі, пародії. Класичні зразки світової сатиричної і гумористичної літератури пов’язані з іменами великих письменників. Серед них – такі відомі, як давньогрецький комедіограф Аристофан і давньоримський поет Ювенал, видатний гуманіст епохи Відродження Еразм Роттердамський, англійці Джонатан Свіфт і Чарльз Діккенс, французи Франсуа Рабле і Вольтер, німецький поет-демократ Гейне, а серед наших співвітчизників можна назвати таких видатних діячів української літератури, як В. Самійленко і Остап Вишня. Діяльність цих видатних митців доводить нам, що гумор та сатира завжди була ефективною зброєю у боротьбі з негативними явищами у суспільстві та залишається таким же корисним засобом боротьби й сьогодні.
<span>Причины.Не было сильной империи, религии, догм, жрецов. Была почти безграничная свобода личности. Бурная политическая жизнь в крупных городах-полисах. Политическая жизнь захватывала все слои общества (кроме рабов, женщин и детей) Þ сложились качества – болтологии (публичные выступления). Голосование среди населения (выражение мыслей, отстаивать свои убеждения, аргументировать убеждения). Народ принимал активное участие в политической жизни.Плюс в Древней Греции у человека было свободное время Þ развлечения: театральные постановки, прекрасные скульптуры.Особенностью греческой философии, особенно её раннего периода, является <span>космоцентризм – </span>стремление понять сущность природы, космоса и мира в целом. Особое внимание уделяли этим проблемам представители<span>милетской </span>школы (Фалес, Анаксимандр, Анаксимен).I этап - зарождение греческой философии. 6 в.до н.э.П этап - расцвет греческой философии - 5-4 вв до н.э.Ш этап - закат греческой и расцвет римской философии - 3-1 вв до н.э.IV этап - философия периода римской империи (Римская Республика) - 1-5 вв. н.э.Первым среди равным является Фалес - первый философ, первый математик, первый физик. Очень образованный. <...> Но больше всего интересовался, что лежит в основе всего мира? Господствовавшее в то время мнение было изложено у Геосиода (Был хаос, появляется земля, потом подземное царство и т.д.). В мифологии не говорится о том, из чего это все появляется. Фалес приходит к выводу, что таким первоначалом является вода, т.е. жидкое состояние вещества. Помимо нее еще 3 стихии - Огонь, воздух, земля.Анаксимандр (ученик и последователь Фалеса). Создал первую географическую карту, солнечные часы. Наблюдая превращения друг в друга 4 стихий, не считал возможным принять за первоначало ни одно из них, а предложил некий апейрон в качестве такого первоначала. Это некая неопределенная материя, не состоящая ни из чего земного. Из этой материи рождаются и небеса и все миры, которые существуют. Миров может быть сколь угодно много. Эти миры находятся в постоянном движении, то возникают, то уничтожаются. Считал, что первые организмы, первые живые существа - это рыбы, зародившиеся во влажных местах, и имели чешую с шипами, затем попали на сушу, чешуя лопнула, и они стали вести другой образ жизни. Первые люди зародились в рыбах.Анаксимен (последователь и ученик Анаксимандра). - вторая половина 6 века. Все причины и начала всех вещей свел к беспредельному воздуху, который различается по степени плотности или разряженности своей сущности. При разряжении рождается Огонь, при сгущении - Ветер, затем Туман, Вода, Земля, Камень. А дальше из этого возникает все остальное. Душу считал тоже воздушной, имеющей определенное материальное начало. Не боги сотворили воздух, а сами произошли из Воздуха. Боги также материальны.</span>
