Рыцарь - в феодальной Европе: лицо, принадлежащее к военно-дворянскому сословию. Возник в феодальной Европе.
<span> Включает улицы 1 Стрелецкую, 3 Стрелецкую, 4 Стрелецкую, 5-ю Стрелецкую, 2-ю Новосёловку, Борзенковскую, Бочаровскую, Водяную, Гунатовскую, Комсомольскую, Курбатовку, Лазурную, Луговскую, Малую Новосёловку, Нижнюю Раздельную, Новосёловку, Новую Бочаровскую, Пост Кривец, Стрелецкую Набережную</span>
<span>Зубатов С.В был начальником Московского охранного отделения.
Он пытался взять под свой контроль рабочие движения, революционно настроенные.
Он хотел убедить рабочих в том, что государство не разделяет буржуазные
интересы и может реально улучшить положение рабочих. Для того, чтобы
государство услышало рабочих, в разных городах были созданы легальные рабочие
организации. Эти организации в дальнейшем закончили плохо. Государство по -прежнему
не спешило облегчить положение рабочих, а члены зубатовских организаций
устраивали не только манифестации, но и принимали активное участие в стачках.
Все это вызвало недовольство фабрикантов, и Зубатова отправили в отставку.</span>
Разногласие между способами производства, Север- наёмный труд ,а Юг-рабский труд. Большинство северян были против рабского труда на юге.
Также могла быть и 2 причина, в основном всё производство было в северной части, а на юге производили только сырьё, которое вскоре перевозили на север и там перерабатывали(потом возвращалось в виде уже завершённых изделий)
У 1246 р. Данило останнім з руських князів поїхав до Золотої Орди. Татари звернулися до нього з вимогою “Віддай Галич!” Можливо, хтось із князів руських просив Галич у татар. Становище Данила було надзвичайно важким, бо він не міг розпочати боротьбу з татарами, коли за ними стояли Ростислав з уграми, а головне — непокірне боярство. Тим не менше, Данило отримав від татар підтвердження прав на князівство для себе і нащадків, але змушений був визнати себе “мирником”– союзником татар, їх васалом. Порівняно з іншими князями, Данила татари приймали “милостиво”, але почуття образи на татар було глибоке і у князя, і у всіх підданих. “О зліша зла честь татарська!” – писав про цю подію літописець. Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає”.
І справді, щойно закінчив Данило сорокарічну боротьбу за об’єднання Романової держави блискучою перемогою, як змушений був визнати себе ханським “холопом”. Усе життя відтоді присвятив він підготовці до нової боротьби – за звільнення від татарської неволі. Подальша діяльність Данила свідчить про те, що він тільки за крайніх обставин підпорядковувався Орді, щоб
отримати перепочинок і зібрати сили для вирішального бою. Саме для цього Данило будує нові фортеці, і водночас шукає зв’язків у Західній Європі для спільної боротьби з азіатськими поневолювачами.