<span>Дійсно,
зараз ми живемо в дуже непростий, складний час. Історія підносить нам
щодня нові сюрпризи. Скінчився період застою, почався новий період
перебудови. Багато надій ми покладаємо на цей етап в нашій історії.
Людина завжди повинна прагнути до чогось великого і святого. Він живе з
надією тільки на краще.
Колгоспники вирощують хліб в надії, що
зберуть багатий урожай. Хіміки винаходять нові препарати, завдяки чому
наша медицина стане більш сучасною. Все більше в наш побут входять
вироби електронної та комп'ютерної техніки.
Але найголовніше в
нашому житті - спілкування між людьми. Ніяка техніка, ніякі досягнення
науки не зможуть замінити людей, тепло їхніх сердець і розум думок. Дуже
хочеться, щоб люди всієї землі дружили між собою, ходили один до одного
в гості, раділи спілкуванню, ділилися приємними новинами, поважали
старших, не кривдили маленьких. Адже людське життя таке коротке! І треба
намагатися якомога більше зробити добрих справ, щоб залишити добрий
слід у душі людей.
Але останнім часом все складніше з'єднати
добрі якості в людях. Життя нас намагається зробити грубими і
жорстокими, поставити на коліна. Побутові проблеми заступають всі радощі
життя. При зустрічі з друзями ми частіше говоримо про те, де що
дістати, як жити далі, ніж про хороше виставі, про прочитану книгу, про
цікавий концерт. Адже в Росії дуже багато розумних, гарних, талановитих
людей. Але в силу обставин, що склалися кращі уми покидають країну,
виїжджають за кордон. Країна зубожіє і падає на дно. І дуже боляче
дивитися на все це. Хочеться допомогти чим-небудь, але я не знаю чим.
Але як вижити в ці роки? Моя життєва позиція - не піддаватися паніці,
сміливо йти вперед, чесно працювати.
Я думаю, що ми все-таки
переможемо, вистоїмо в цей важкий час. Головне, треба намагатися бачити в
людях хороше, бути уважніше і добріше. Добро переможе зло</span>
Решение во вложении)надеюсь разберешь)
В детстве Михаила Ивановича Глинку баловала няня Авдотья. Иногда отец устраивал домашние концерты , и сын с радостью присоединялся к концерту подыгрывал то на скрипке, то на флейте. Его друзья в детстве называли его ласково "глиночка". Первая опера Глинки " Руслан и. Людмила".
