В книге рассказывается об удивительной судьбе немого сироты из провинциального города Энска, который с честью проходит через испытания войны и беспризорности, чтобы завоевать сердце любимой девушки. После несправедливого ареста отца и смерти матери Саню Григорьева отправляют в приют. Сбежав в Москву, он попадает сначала в распределитель для беспризорников, а потом в школу-коммуну. Его неодолимо манит квартира директора школы Николая Антоновича, где живёт двоюродная племянница последнего — Катя Татаринова.
Много лет спустя, изучив найденные ненцами реликвии полярной экспедиции, Саня понимает, что именно Николай Антонович стал виновником гибели Катиного отца, капитана Татаринова, который в 1912 г. возглавлял экспедицию, открывшую Северную Землю. После начала Великой Отечественной войны Саня служит в ВВС. Во время одного из вылетов он обнаруживает тело капитана вместе с его отчетами. Находки позволяют ему пролить свет на обстоятельства гибели экспедиции и оправдаться в глазах Кати, которая становится его женой.
Восхищение, ведь он был умным, ловким и внимательным. радость за его победы, страх во время появления змей, недоумение о его достижениях
Найбільший російський поет і письменник, людина нової російської культури, родоначальник сучасної російської літературної мови. У юнацьких віршах - поет ліцейського братства, «шанувальник дружній свободи, веселощів, грацій і розуму», в ранніх поемах - співак яскравих і вільних пристрастей: «Руслан і Людмила» (1820), романтичні «південні» поеми «Кавказький полонений» (1820 -1821), «Бахчисарайський фонтан» (1821-1823) та інші.
<span>Вільнолюбні мотиви ранньої лірики, незалежність особистої поведінки послужили причиною посилань: південної (1820-1824, Катеринослав, Кавказ, Крим, Кишинів, Одеса) та в село Михайлівське (1824-1826). Живе сприйняття різнорідних європейських впливів, дар проникнення в інші культури та епохи, різноманіття розроблених жанрів і стилів (у тому числі «неукрашенним» проза «Повістей Бєлкіна» (1830), повість «Пікова дама» (1833) та інші твори), легкість, витонченість і точність вірша, рельєфність і сила характерів, «освічений гуманізм», універсальність поетичного мислення зумовили його значення в вітчизняної словесності: Пушкін підняв її на рівень світової. У знаменитому романі «Євгенії Онєгіні» і в багатьох інших творах Пушкін звертається до проблем індивідуалізму, меж свободи («Цигани», 1824). Їм були вперше визначені багато провідних проблеми російської літератури 19 століття, нерідко в їх трагічному протистоянні і нерозв'язності - народ і влада, держава і особистість, роль особистості і народу в історії («Борис Годунов», 1824-1825, «Полтава», 1828, «Мідний вершник», 1833, «Капітанська дочка», 1836).</span>
Человек вначале был несчастным, потому что у него не было мечты. Он ни к чему не стремился. Но потом он понял, что будучи подростком надо учиться и получить хорошее образование и хорошую работу. Он осознал эти вещи и у него появилась цель, к которой он начал стремиться, и он стал счастливым человеком.