С раннего детства я верил в Деда Мороза<span>. Всегда ведь хочется, чтобы в жизни оставался островок чего-то фантастического, того, что существует только благодаря твоей вере в это. </span>
<span>Однако маленький я преследовал более низменные и корыстные цели, что свойственно, в общем-то, большому количеству нынешних детей. Дед Мороз для меня имел, собственно, самый прикладной и самый изначальный смысл - источник подарков. К девяти годам у меня уже выпали все зубы, и Зубная Фея, давно, наверное, желавшая от меня избавиться, наконец-то была оставлена в покое, и на смену пришёл знакомый каждому ребёнку </span>Дед<span>. В раннем детстве я вешал над кроватью большие, красивые носки и ждал, что на утро там появится подарок. Во время какого-то из празднований мы с мамой попросили у Деда Мороза лыжи. Просто встали перед ёлкой и попросили. И, к нашему счастью, в новогоднее утро мы обнаружили под ёлкой длинный свёрток, в котором оказались... Лыжи! Успех был головокружительным, и на следующий Новый Год я решил так же попросить у него что-нибудь, однако на этот раз просьба была явно более серьёзной, ведь тогда я думал (я, собственно, и до сих пор не знаю точно), что Дед Мороз обладает бесконечными ресурсами. </span>
<span>Тогда возраст всё ещё позволял мне считать себя хорошим мальчиком, хоть я уже и задумывался о правильности этого однозначного суждения.</span>
Иван Сергеевич Соколов-Микитов
Он писал свои произведения в основном о природе...
Это допустим, когда человек живёт сначала на в реальном мире,то есть, (когда он не умерает),а когда умрёт уже будет близок к небу и звёздам.
Ліричний герой вірша
горить бажанням перетворити світ. Він уявляє собі, що все буде
раціонально, з користю: зорі — дітям, барви -— гарній дівчині, щоб її
покохав хлопець. Герой сповнений радості життя, яку дає природа —
гамірливий ярмарок, і напівіронічно, напівжартівливо скаржиться, що в
ній немає ладу, якого б йому хотілося.
Тільки такий оригінальний митець, як Михайло Семенко, міг поставити таке
безглузде, на перший погляд, запитання: Чому не можна перевернути світ?
Щоб поставити все догори ногами?
Виявляється, що подібне «бажання» М. Семенко може здійснити сам, і не
знайдеться сміливця, хто посмів би йому заперечити. Перевертання світу,
здійснене ліричним героєм поезії М. Семенка, виглядає дещо дивним. Він
стягує місяця й дає йому «березової каші», роздає дітям зірки замість
іграшок, а служниці Маші дарує весняні берези, щоб її покохав Петька.
Михайло Семенко любить постійні зміни, постійну динаміку, Його не
влаштовує навіть сама природа, він називає її «балаганом» і прагне, щоб
її «чорти вхопили», адже його «бажання» неможливо виконати.