1. На Кам’яному острові2. Швайка каже, що на землі Воронівки напали татари3. Хлопці лишаються на острові самі з Барвінком4. На острів припливають два човна з трьома людьми, один з них - Тишкевич 5. Хлопці беруть Тишкевича у полон6. Козаки повернулися, Тишкевич втік7. Швайка наказав всім тепер забиратися на Зміїний острів і погнався за Тишкевичем8. Тишкевичу дають сотню людей, щоб той розбив козаків на Камяному острові 9. Санько ворожить, і хлопців не помічають.10. Швайко і хлопці ідуть степом, зустрічають пастуха Рашита11. Швайко і хлопці в гостях у Вирвизуба12. Пригоди Демка-Дурної Сили13. Дід Кудьма вирішив, що Грицик залишиться зі Швайкою джурою, а Санько буде з ним.14. Суд у плавнях: Грек дарує Демкові життя15. Козацькі розмови на березі річки
З дитинства я мріяла стати перекладачем. Коли мені було шіст років я почала з мамою вивчати англіську мову и з того часу я дуже люблю англіську. Моя мама також працює перекладачем тому для мене це багато значить. Також у школі я вивчаю німецьку, українську й російську. Коли я стану дорослою я хочу продовжити працю моєї мами й стати перекладачем!
Жанр: філофофська лірика
Тема: пошук сенсу життя; вибір життєвого шляху попри важкі ситуації.
Ідея: автор закликає до оптимізму, не здаватися та прагнути кращого.
Віршовий розмір: тристопний анапест.
Для надання більшої виразності поет використовує неологізми (залізиста вода, мідянорогий місяць), метафори (трава принишкла, цвіркуни розспівались, молодість доспіє), порівняння (земля, наче книжка; молодість, наче природа).
Звуконаслідування «Дзінь-дзелень» допомагає створити звукові картини, що робить вірша експресивно насиченішим. Риторичні звертання (о зелень! о юність! о мріє!) виступають ефективним засобом зосередження й утримання уваги читача.
Епітети роблять <span>вірш експресивно насиченішим, викликають в читача найнесподіваніші асоціації.</span>
Плаксун:злий,хитрий,жадний
лоскотун:добрий,хоробрий,веселий
<span>
«…Молодий
гірняк»; «…перший удалець на всю
тухольську верховину, син тухольського
бесідника Захара»; «…всюди він був, де
його потрібно, всюди вмів зробити лад
і порядок. Чи то між своїми товаришами
тухольцями, чи між боярами, чи між їх
слугами… усюди був однаковий, спокійний,
свобідний в рухах і словах, мов рівний
серед рівних. Товариші поводилися з ним
так само, як він з ними, свобідно,
несилувано, сміялись і жартували з ним.
…Боярська служба… поважала за його
звичайність і розсудливість»; «…його
хороше, сонцем обпалене і здоровим
рум’янцем осяяне, одверте, щире лице»</span><span>
</span>