У естетичне виховання дитини входить знайомство з літературою, поезією, живописом і скульптурою. Ми активно водимо малюка в музеї і виставкові зали, в театри і на концерти. І переміщаючись по місту, зовсім забуваємо, що оточує нас міська архітектура - це теж частина мистецтва. І знайомити з нею куди простіше, адже вона завжди "під рукою", варто лише подивитися по сторонах.
Кожна людина у різному віці розуміє, що вона вже доросла. Це може статись якщо з'явилось якесь горе, чи можливо коли просто набридло бути дитиною. Багато людей не хочуть дорослішати, а інші вже прагнуть бути дорослими. Вони не розуміють, що дитинство-безтурботне, та таке легке, вони мріють про те як закінчать садок, школу, інститут, щоб розпочати доросле життя. Але потім розуміють, що шкода що не цінували вони ті прекрасні миті, і знають що їх вже не повернути. Ось тут починається доросле життя, воно приходить зовсім зненацька. І стає зрозуміло, прийшов нарешті момент, коли ти став дорослим...
У світі йде одвічна боротьба двох протилежних сил: добра і зла. Кожна людина на своєму шляху обов'язково зустрічається з їх проявами і після цього набуває життєвого досвіду, мудрості.
Саме народ у своїх численних казках, легендах, переказах завжди підносить тему протиборства добра і зла. Напружені сюжети казок ведуть нас шляхами боротьби сильного, мужнього і шляхетного героя з підступністю, жорстокістю, злом. Як правило, герой виходить із найскладніших ситуацій переможцем, бо він захищає свою землю, своїх рідних, друзів, побратимів. Перемагає добро - так в ідеалі бачить і малює народна уява внаслідку протистояння світлих і темних сил.
Обидві ці сили дуже могутні, тільки одна з них творча,життєданна, а друга - руйнівна, страшна, жорстока.
На жаль, у житті не як у казці: добро не завжди перемагає зло. Християнська мораль вчить нас нейтралізувати зло добром, не відповідати злочином на злочин, не мститися за кривди, бо це може призвести до великої вселюдської трагедії.
Та люди - дивні створіння. Вони не дослухаються Божих заповідей, чинять всупереч їхнім застереженням і часто розплачуються за такі свої гріхи муками власного сумління, а то й життям.
Ідея: уславлення прагнення хлопців, які виявили бажання створити справжній театр у районі і здобути велику славу; засудження легковажності, ліні, безвідповідального ставлення до визначеної справи (вивчення хлопцями акторських ролей до вистави).
Основна думка: кожна розпочата справа повинна мати організаційний початок і вичерпне логічне закінчення.
Ответ:
Степан Радченко-головний герой твору В. Підмогильного "Місто". Його сміливо можна назвати завойовником міста Києва. Він підкорив це місто, пізнав всі переваги і недоліки столиці.
Вирушаючи з села до Києва, звичайний сільський хлопець хотів підкорити місто, знайти краще життя і можливо привезти щось в село, не замислюючись над тим, що саме він , сам "сільське життя" привіз у місто і підкорив його.
На мою думку Степан, це цілеспрямований герой, впевнений у собі, має за мету ціль і йде до неї, не дивлячись ні на які перешколи, які зустрічаються йому на шляху. Але не тільки з позитивної сторони можна його розглядати, він для досягнення своєї мети використувує жінок, як певні етапи у досягненні своїх цілей.
Наприклад, Надійка - це символ села, тобто самого Степана Радченка, Тамара Василівна - це такий проміжний образ, не село але ще і не місто, Зоська - образ вже самого міста, Рита - це уже підкорене місто, Рита - акторка, фальшива, маска, як і саме місто.
Отже, можна зробити такий висновок, що Степан підкорив місто, але місто в свою чергу підкорило Степана.
Объяснение: