Толя вийшов "сухим" із цієї пригоди, Федько не видав його, взяв усю вину на себе. Тяжко захворівши, побитий розлютованим батьком, Федько через три дні помер. Не стало доброго, відважного, чесного хлопчика. <span>А Толя із цієї пригоди не зробив ніякого висновку, залишившись боягузливим, черствим і бездумним. Він навіть забрав Федькового чижика, безсовісно збрехавши його матері, що виграв пташку у Федька.</span>
Я обережно визирнув з-за рогу будинку й одразу ж відсахнувся: біля мого під’їзду стояв Кактус. На жаль, з Кактусом, якого насправді звуть Сашко Смик, я знайомий майже від народження — ми живемо у сусідніх квартирах. Мама каже, що битися ми з ним почали ще лежачи у візочках. Досить було залишити наші колясочки поруч, як ми відразу ж намагалися видерти одне в одного іграшки й билися пляшечками з молочною сумішшю.Адже він дражнив мене Поганським Паганіні ще відтоді, як уперше побачив зі скрипкою. Хоча справжнє моє ім’я Клим Джура.Серце в мене калатало, як скажене, я задихався і відчував, що Кактус ось-ось схопить мене за шкірки й почне лупцювати, але тут сталося щось дивне і незрозуміле: люк, на який я наступив, раптом почав м’яко вгинатися під моїми ногами, і я шкереберть полетів у чорну прірву.<span>Розділ 2. Я стаю піддослідним кроликомСпершу я почув звук. Він долинав звідкись іздалеку і був схожий на дзижчання бджоли. Навколо панувала темрява, і хоч як я вдивлявся туди, звідки почув оте тихе дзижчання, не побачив нічого. Я почав навпомацки просуватися вперед, все ще не розуміючи, що сталося, — адже останнє, що я пам’ятав, було падіння. І ще — я зовсім не злякався. Я підійшов до найближчої стіни, торкнувся до неї, і в ту ж мить під моїми пальцями з’явився невеличкий отвір. Звідти, немов на пружині, вискочила таця, на якій лежало кілька бутербродів і стояла склянка <span>ьці в кулаки і ступив уперед.<span>— Ну от ти й на місці, — почув я вже знайомий жіночий голос: той, що приймав мене до ТТБ — Таємного Товариства Боягузів. — Саме час розпочинати наш експеримент. Так, як ми з тобою домовлялися.</span></span></span><span />
Cуддями були (якіїсь два Осли,одна нікчемна Шкапа та два стареньких Цапа), сама найхитріша була лисиця, яка допомогла щуці втікти від покарання.
Мораль- Через дурість суддів, щука так і залишилась без покарання.
Кожен щасливий по своєму, Павлусь був щасливий бо щастя на нього як горох з мішка сипалось
Ответ
Как военачальник, Бульба в повести Гоголя энергичен, неутомим, предприимчив; он не знает страха, усталости... Своих удальцов-«лыцарей» он знает прекрасно, умеет влиять на них и словом, и делом: когда надо он пошутит, когда зажжет их сердца воодушевленной патриотическою речью, а иногда их удаль умеет воспламенить и лишней бочкой «горилки». Тарас хитер и прозорлив, в Запорожской Сечи он ведет себя, как истый дипломат: ловко управляя психологией казаков, он легко добивается назначения нового кошевого атамана. Во время примирения казаков с поляками, он оказывается дальновиднее всех.