Вітька Горобець цитатна характеристика Неповних 14 років Вітька — високий, худий, з рідким білявим чубчиком — не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий, швидкий… Він вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти. Перше хвилювання потроху зникає. До хлопця знову повертається здатність мислити, говорити. Вітька все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться. Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське. Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний. — Ой, який же ти замурзаний! — сплеснула руками.— І вуха у сажі, герою ти мій сміливий, орлику відважний! Ти, мов той лев, накинувся на вогонь.
Привіт друже я хочу змінити цей світ.
"Гра в радість" дуже допомогла жителям мого міста. Вони стали дивитися на світ по іншому. Я думаю, що ти і є та сама людина, яка змінить світ. Тоді не буде безхатченків: ні людей, ні тварин. Щоб кожен допомагав слабшим.
З повагою Поліанна.
Я горджусь своєю мамою.Вона сильна людина,витримала всі мої недуги,все що зі мною траплялось на шляху життя.Коли ще я був маленький мама мене доглядала та годувала.Моя мама найкраща в світі!!!Скаже кожни третя дитина,та не всі діти щасливі.Інші діти мають батьків п’яниць та наркоманів.Я дякую богу,за те що мама у мене є.Я бережу маму.І буду любити її завжди.
Бура мглою небо кроет
Вихри снежные крутя