1) Переход рынка в режим несовершенной конкуренции
<span>16:08Писемність, освіта та наукові знання у Давньому Китаї. Практичне заняття 5<span>Писемність, освіта та наукові знання у Давньому Китаї. Практичне заняття 5<span>1. Які особливості давньокитайської писемності? Якою була освіта китайців?
У Давньому Китаї для письма послуговувалися ієрогліфами. Китайських ієрогліфів налічувалося близько 10 тисяч. їх писали вертикальними стовпчиками згори донизу (стовпчики розміщували справа наліво). Аби вважатися грамотним, китаєць мав вивчити щонайменше 7 тис. ієрогліфів. Запам'ятати написання ієрогліфа, а тим більше відтворити його на матеріалі для письма досить складно, адже кількість рисок в одному ієрогліфі в різних комбінаціях могла сягати 52.
Для письма давні китайці спершу використовували кістки тварин і панцири черепах. Пізніше писали на бамбукових чи дерев'яних дощечках. Згодом китайці почали використовувати для письма шовкові стрічки, а від 1 ст. - папір.
Освіченим у Китаї вважався той, хто опанував «шість мистецтв»: ритуал, музику, умів стріляти з лука, правити колісницею, читати, писати й рахувати.
Здобували освіту китайці в численних приватних школах, у яких «учителі-мудреці» самі набирали собі учнів. Проте існували й державні ніколи. Шкільництво в Китаї отримало поштовх для розвитку після запровадження імператором У Ді конкурсних іспитів. Мета іспиту -відкрити шлях для чиновницької кар'єри найздібнішим, найкомпе-тентнішим випускникам. Оскільки до уваги Прали знання претендентів, охочих навчатися ставало більше, тож китайці почали масово записувалися в приватні конфуціанські школи.
Складіть план розповіді про писемність та освіту в Давньому Китаї, о)юрмулю-ючи пункти плану як питальні речення.
Працюймо самостійно.
</span></span></span>
Диктатура сердца. Такое наименование в 1880 г. получил в печати краткий период министерства М. Т. Лорис-Меликова (1825—1888). Назначенный в феврале 1880 г. председателем «Верховной распорядительной комиссии по охране государственного порядка и общественного спокойствия» , а затем, в августе того же года, — министром внутренних дел, он выступил с неопределенными обещаниями реформ, которые расценивались либеральными кругами как первые шаги к конституционному режиму. Либерально-буржуазная петербургская газета «Голос» 16 февраля 1880 г. в передовой статье, приветствуя обращение Лорис-Меликова к жителям столицы, писала: «Если это — слова диктатора, то должно признать, что диктатура его — диктатура сердца и мысли» . Выражение «диктатура сердца» , впервые появившееся в «Голосе» , было подхвачено другими либерально-буржуазными органами печати и стало крылатым. В действительности же «либеральный» диктатор жестоко преследовал всех подозревавшихся в сочувствии революционному движению. В 1881 г. после убийства Александра II, когда игра в либерализм была признана несвоевременной, Лорис-Меликов вынужден был выйти в отставку. Лорис-Меликов, М. Т. (1825—1888) — граф, генерал, в феврале 1880 года был назначен председателем "Верховной распорядительной комиссии по охранению государственного порядка и общественного спокойствия", с августа 1880 года — министр внутренних дел. Отличался умением маскировать свои реакционные действия либеральной демагогией. Его политика получила название политики "волчьей пасти" и "лисьего хвоста"
Папирус, перо, чернила, древнеегипетские иероглифы, солнечный календарь, плуг