Бути справжньою людиною - це горде звання для кожного з нас. Але не кожен достойний цього високого титулу. Людина – істота соціальна, тобто існувати без суспільства вона не може. І важливо залишатися людиною в будь-яких обставинах та в будь-якому оточенні.
Характер кожного з нас формується ще з раннього дитинства. Саме батьки стають прикладом поведінки в суспільстві для своїх дітей. Дитина опановує що таке «добре» і що таке «погано». Вміння співчувати та людяність завжди будуть цінуватися в цивілізованому суспільстві. Нажаль, іноді дитина виростає і стає жорстокою людиною. Але добрих людей у світі більше ніж злих. Добро завжди переважає.
У порядних та доброзичливих людей завжди є багато друзів, які готові прийти на виручку в критичній ситуації. Потрібно цінувати підтримку близьких людей. Життя швидкоплинне і завтра можна пожалкувати про те що не здійснив сьогодні. При цьому кожна людина повинна залишатися індивідуальною особистістю. Ніхто не має права принижувати один одного. Люди народжуються з рівними правами. Взаємоповага – це складова частина щасливого життя. Це може стосуватися не тільки взаємовідносин між друзями, колегами, але і сімейних стосунків.
Для кожної людини значимо відчувати свою важливість для інших, бути потрібною суспільству і приносити користь людям. Таких людей пам’ятають завжди, навіть якщо цієї людини немає поряд. Справжня людина, це не тільки вірний друг та гарний сім’янин, але ще й патріот своєї Батьківщини. Неважливо де проживає цей чоловік чи жінка, вони завжди мають пам’ятати свою Вітчизну, поважати традиції свого народу.
Я хочу вирости справжньою Людиною з великої букви., щоб моїми досягненнями та успіхами гордитись не тільки мої рідні, алей щоб вони принесли користь країні де я народився. Я ще не знаю куди занесе мене доля в майбутньому, але я завжди буду пам’ятати те місце де я народився і гордитись тим що я - Українець.
Хто не бореться,той раб!
Боротьба - це не просто битва,не прости удари,а вміння висловити свою думку,свою позицію,вміння відстоювати свої права,навіть не прикладаючи фізичної сили.У 21 столітті більше присутня в характері людей риса байдужості,ніж патріотизму та відчуття власної гідності.Саме своєю байдужістю,ми заковуємо себе в кайдани,не помічаючи цього і перетворюємо світле майбутнє на довічне покарання,каторгу,в тюрмі в яку самі себе загнали.А чому?Бо не боролися,не відстоювали власні інтереси,були байдужі,чи налякані погрозами інших і бездійно сиділи на місці і чекали чогось кращого,але самі не знаючи чого,чекали,коли варто було б діяти.А потім зневірившись сподівались на інших,коли потрібно було діяти,бо будучи рабом в кайданах значно важче боротися,чим бути вільним але в заручниках власної байдужості.Тому борітеся-побороте,Вам Бог помагає!Боріться,бо завтра може й не настати і згасне вогонь ваш,так і не розгорівшись в просторах свободи,а хто не бореться,той раб!
Кость – маленький хлопчик, незаконно нарожденной хлопчик пана. Він пас панських корів і жик на кухні. Кость схожий на “забитого боязкого собаку”, що вишкіряє зуби й гавкає або гарчить в обличчя кожному, хто насміхається з нього, безправна, зацькована, несправедливо ображена й принижена усіма дитина.
Портрет Костя: Зеленкуваті, вузенькі, глибокі оченята його не одривались, а губи роззявились, і з-за них виглядали ріденькі, гостренькі зуби. Здавалось, що він як укусить, то мусить страшно боліти, більше, ніж від кого другого. Але Кость ніколи не кусався. Хто б і як його не бив, він ні за що не кусався. Се був кумедний-таки хлопець!
Кость здається кумедним (тобто дивним) у очах оточуючих, бо ніколи не плаче, не кусається, коли його б’ють. Людям не зрозуміла така недитяча терплячість, стійкість і мужність хлопчика, яку вони сприймають як впертість, називаючи його “кам’яним виродком”.
У гарній сім'ї кожна людина відчуває тепло, повагу, любов і підтримку.<span>Якби всі українці були як одна сім'я тоді ми мали б велику міцну державу. Покращилися б умови життя. В країні не було б бідних, безхатченків, не було б залишених дітей та одиноких старих людей. Всі люди піклувалися б один про одного, допомагали б у скрутну хвилину. Всі жили великою щасливою родиною.</span>