<span>Про українську сучасну літературу введеться багато дискусій і розмов. як книгарня “Є<span>” ) </span>можнапобачити великий вибір української книги ( поезія, проза, збірки, онтології, романи ) на будь-який смак і вподобання.</span>
<span>На мою думку, проблема порягає у впливі масової культури на літературу, і пов’язану з цим популярність “дешевих” любовних романів<span>, детективів, особливо набрали обертів фантастика і фентезі, які в основі відійшли від класичних традицій. В цій ситуації </span>“поганим”<span> є не сам жанр, автор чи манера написання, а, на мою думку, саме в легкості. З однієї сторони, цікаво провести вечір з таким романом, але через день, іноді тижнень просто забуваються імена (або жхарактерні риси головних героїв, сюжетна лінія, проблематика ), і, взагалі, про що була книга.</span></span>
Образ Климка
(Григір Тютюнник "Климко")
Мир та злагода. Щось повільне, тепле, м'яке, затишне. Щира усмішка, дзвінкий сміх. Впевненість у чомусь, у наступному дні, наприклад. Що буде все добре, буде, де жити, що їсти, у що одягатись. Буде освіта, чесна робота, щасливе життя.
А як щодо асоціацій на поняття "війна" та "злидні"? Жорстоке, холодне, стрімке, бурхливе. Питання про завтрашній день, взагалі про життя, невпевненість у всьому. Турботи, незгоди, муки, плач, ридання...
Війна і мир. Світло та темрява. Після довгого часу, проведеного у світлі, у несподіваній темряві ми не побачимо нічого, крім густого мороку. Після років миру чи можна повірити у реальність жаху? Страшних подій, які відбулись і які ще стануться. Мільйони життів скалічено, зруйновано так, що не відбудувати і не повернути.
У оповіданні "Климко" Григора Тютюнника відтворена гра долі хлопчака. Доля на те і доля, щоб правити своє: вона викидає жорстокий виверт, страшний і неочікуваний, під назвою війна. Маленька людина потрапляє у вир подій — смерті та мук. Він захоплює її, захлестує невеликий, але затишний човен існування. Ще раніше Климко втратив батьків, але не був самотнім: дядько, шкільні друзі, сусіди — усі опікувались ним. І він допомагав дядькові, був надійним товаришем, більше слухав, аніж говорив, але до нього тягнулись інші діти. Мріяв носити такого ж картуза з молоточками і вриватися у ніч на потязі, як дядько. Нетерпляче чекав, коли той повернеться увечері з гостинцем. Нехай не таке багате, але все ж міцне щастя, — та сильна хвиля збила його, зім'яла, здавила жужмом.
Ответ:
Дракок у кожного асоціюється з страшним звіром, але прочитавши цей твір і зрозумівши самопожертву Грицька, здається що це досить добра істота, яка готова на смерть зароди друга та рідного міста Люботина. Чого не скажиш про князя, який не цінував дружби дракона і влаштував те побоїще. Можна було й іншими способом доньку жаміж видати, другі традиції він нецінував. Але князь пошкодував за свій вчинок, що правда то було уже після драконової загибелі і нічого вже не повернути. Висновок з цього твору можна винести такий: треба бути далекоглядним, що князь не розумів що у бою дрокона вбють, до нього не дійшло що смерть Грицька буде на його совісті. Порівнявши ці два персонажі можна легко зрозуміти хто людина , а хто дракон.
Объяснение:
1 частина
1. Благородна ідея - метро під свинарником
2. Опис родини Івана Реня
3. Виникнення прізвиська Яви Реня
4. Задуми хлопців
5. Тореадори і корова Контрибуція
6. Мова діда Варави
7. Старий колодязь
8. Врятоване цуценя Собакевич
9. На баштані
10.Витівки хлопців
11.Ява рятує Павлушу
2 частина
1. Поїздка до Києва
2. РОздуми хлопців про професії
3. Пригода у метро
3 частина
1. Ява захворів
2. Стосунки брата з сестрою
3. Явині переживання
4. Подарований велосипед
5. Видужування Яви
Вот тут конечно не все , но єто все что я знаю