Мифы придумывали народы, и каждый когда рассказывал миф, испраслял как ему хотелось.
Персонажи рассказа Н.Носова "Три охотника" -это три весёлых охотника,которые не убивают зверей,а лишь весело проводят время,ведя задушевные разговоры,рассказывая охотничьи байки и забавные истории из жизни.Трое охотников не любят убивать зверей, охота для них-это повод собраться и поболтать.
Рассказ учит любить природу,беречь её,заботиться о диких зверях. Охотники приходят в лес,чтобы любоваться природой и рассказывать забавные истории,тем самым они не наносят урона окружающей среде.Любовь к животным,их защита,забота о диких обитателях леса,с этим автор обращается к читателям,призывая людей не убивать зверей ради забавы.
2. Лицар граф Роланд і зрадник граф Ганелон:
а) Роланд — чесний, справедливий, шляхетний лицар; Ганелон — підступний зрадник, "якого діло — зрада";
б) Роланд — віддана загальній справі людина; Ганелон зраджує співвітчизників "за незліченні багатства"; він радить ворогові, як краще вбити Роланда;
в) "граф Роланд не криється за інших" під час бою, страждає за загиблих лицарів; Ганелон заздрить вдачі Роланда, вдається до наклепів на нього;
г) Роланд загинув, але король Карл Великий помстився за загибель Роланда, здобувши перемогу над ворогом; Ганелона було засуджено за зраду.
3. Головна думка "Пісні про Роланда" (народ завжди пам'ятатиме героїв-воїнів, а зрадник заслуговує лише на презирство і ганебну смерть). «Був Ганелон, якого діло — зрада... » «Та й защеміло ж серце в Ганелона! Він роздягається з кожуха з кун, Стає в однім каптані із атласу. Блискучі очі, гордий вид у нього, широкі груди, благородне тіло, А гарний — не надивляться всі пери» .
«Коли мені дасть бог звідтіль вернутись, я наварю тобі за те такого, Що вистачить і до кінця життя» . «Граф Ганелон почув Роландів сміх: Він мало що не тріс зі злості-гніву, Він мало що ума був не позбувся» . «Король велів зловити Ганелона.. . А там ланцюг закинули на шию, Сковали, наче дикого ведмедя, І посадили на погану шкапу» .
«Там Ганелона люта смерть спіткала» . «як кожний зрадник, Ганелон вмирає. Нехай він зради більш не похваляє!» Висновки. Граф Ганелон — негативний герой поеми. Гордий та запальний, він не може стримати гніву й образи на пасинка Роланда і страшно мститься йому і своїм співвітчизникам.
<span>Графа не зупиняє те, що Роланд — його родич, а Карл — його король. Виявляючи егоїзм та зрадництво, Ганелон не стає щасливим. Його покарання було жорстоким, але справедливим. </span>
Протиборство добра й зла триває споконвіку. Воно триватиме, мабуть, вічно. Це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. Кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. Не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, Бог та Диявол, істина й облуда тощо. Важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.
Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів допомогла у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати.
Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.
Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.
Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.
Хорошо в лесу за дачей:
Вкусно пахнет чабрецом,
Озорной кузнечик скачет,
Шмель воркует над цветком.
Вдоль тропиночки маслята
Притаились – не видать,
Видно, леший их припрятал
Под листочки подрастать.
Наказав кукушке строго:
«В курсе дел меня держи,
У меня работы много,
Урожай мой сторожи!»
И умчался сам куда-то,
А кукушка начеку,
От восхода до заката
Целый день кричит: «Ку-ку».
ЛЕТО
— Что ты мне подаришь, лето?
— Много солнечного света!
В небе pадyгy-дyгy!
И ромашки на лyгy!
— Что ещё подаришь мне?
— Ключ, звенящий в тишине,
Сосны, клёны и дубы,
Землянику и грибы!
Подарю тебе кyкyшкy,
Чтобы, выйдя на опyшкy,
Ты погpомче кpикнyл ей:
«Погадай мне поскорей!»
И она тебе в ответ
Нагадала много лет!