<span>Русалонька із 7-В» характеиристика Софійки Повість-казка Марини Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» — це твір про дитячу фантазію й дружбу, про дорослі проблеми і віру в диво, про сучасність і далеке минуле. Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться допомогти родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа — це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. Дивним чином Софійка завади опиняється у вирі подій. Вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці Оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі. Звичайно, твір наповнений казковими пригодами, мандрами в часі, але, як і в кожній казці, у творі Марини Павленко багато реального. Усе це робить його цікавим не тільки для дітей, а й для дорослих, які, прочитавши «Русалоньку…», зможуть згадати своє дитинство і краще зрозуміти власних дітей-підлітків.
Епітет- це художнє означення, яке вказує на одну з ознак предмета і конкретизує його. Рефрен- це те саме, що і приспів у пісні, тобто рядок чи кілька рядків, що повторюються в кінці строфи чи групи строф. Анафора- це стилістичний прийом, що полягає у повторенні певних звуків, слів чи речень на початку двох і більше суміжних рядків чи строф. Порівняння- це <span>троп, що полягає у зіставленні одного предмета чи явища з іншим, аби глибше розкрити його. Алітерація- це поетичний прийом, що полягає у доборі слів з однаковими приголосними звуками.</span>
Українська народна творчість багата і різноманітна. Це – пісні, прислів’я, загадки. Особисто я дуже люблю українські народні казки. “їжак та заєць”, “Лисичка-сестричка і вовк-панібрат”, “Кривенька качечка” – і це лише незначна частка дивовижного казкового світу. А моя улюблена – “Казка про Івасика-Телесика”. Вона весела, добра і цікава. її головний герой Івасик-Телесик – сміливий, розумний хлопчик, добрий і люблячий син. Телесик мені подобається своєю добротою та кмітливістю.
Він розумів, що змія-Олена його не відпустить, але не втрачав надії. Добре розігравши з себе дурня, який не розуміє, як сісти на лопату, переконав її показати, як це робиться. І коли змія-Олена сіла, то він й укинув її в піч. А сам сховався. Втекти з хати злодійки йому допомогло маленьке гусеня. Повернувшись додому, Телесик віддячив гусеняткові. Добрий хлопчик напоїв, нагодував його, дав йому відпочити.
Ця казка вчить нас бути добрими, вдячними, порядними, сміливими. Завжди вірити, що добро переможе зло.
Проаналізувати пісню "Сонце низенько" можна так: Аналіз твору «Сонце низенько, вечір близенько» Жанр твору: пісня. Тема: розповідь про два закохані серця, які присягають у вірності одне одному. Ідея: уславлення думки про те, що кохання – найцінніше почуття у житті кожної людини. Римування: парне (аабб) Художні засоби:
- Звертання: моє серденько, мій голубчику.
- Повтори: Ой прийди, прийди.
- Епітети: вірно, чесно, примірно.
У творі є двоє головних ліричних героїв – дівчина та парубок. Це закохані, які мріють про зустріч, бо сумують одне за одним. Вони цінують кожну мить, проведену разом. Але їм дуже важко розставитися, про що говорять рядки: «Ой як впускала, / то й цілувала. / як випускала, / тяжко вздихала». Це дуже гарна й романтична історія двох закоханих сердець.