Попшрашппршпгпрращпвгвпмовооуш
Это очень интересный,умильный и трогательный рассказ , проникая в самую глубь души.Хотя автор рассказывает о некоторых героях... на самомо деле он рассказывает о всем человечестве ,о жизни людей во время войны.И это все было действительно. ведь это было. Честно говоря до слез. Написано великолепно, трогательно, проникновенно, по-настоящему, так как это было. Автор как бы рассказывает о нескольких героях, но говорит о целой стране в период войны. В небольшом рассказе судьбы многих людей.Удачи тебе)))
Комментарии Отметить нарушение
Может показаться, что Пеппи не сказочная героиня, а обычная девочка - сорванец, разбойница. Но она все же сказочная. Она имеет огромную силу. Пеппи сама справилась с ребятами, которые ее обижали, она легко поднимает коня. Еще она очень добрая и не позволяет, чтобы муж бил животное. Пеппи озорная, но умная и добрая. Она может быть настоящим другом.
Верейский.Так звали из романа ,,Дуброского".Удачи
Я думаю, що оповідання Олдриджа Джеймса<span> «Останній дюйм» – це </span>історія<span> про те, як важливо, щоб діти й батьки розуміли й любили один одного. Головні герої оповідання – батько й син. Батька кличуть Бен. Він був пілотом, але втратив роботу. А саме головне, мені здається, що він втратив свою сім’ю. Його дружина залишила його, тому що не могла жити в Аравії, де Бен працював. Вона виїхала на батьківщину. А його десятилітній син залишився з ним тільки тому, що Джоанна вирішила не забирати його із собою: він був їй не потрібний. «Так він і залишився ні із чим, якщо не вважати байдужої дружини, який він не був потрібний, так десятилітнього сина, що народився занадто пізно й, як розумів у глибині душі Бен, чужого їм обом – самотньої, неприкаяної дитини, що у десять років почував, що мати їм не цікавиться, а батько – стороння людина, різкий і небагатослівний, не знаючий, про що з ним говорити в ті рідкі хвилини, коли вони бували разом».
</span>