Tere, härra Georg Ots, Paulus kirjutab teile 21. sajandist, ma tean, et sa oled juba ammu surnud ajukasvajast, ja ma imetlen teie tööd, laulad kaunilt. Tead, meie muusikaklassis mäletab mu õpetaja tihti väga head sõna. Oled tõesti suurepärane laulja, imetlen, kuidas laulate eesti popmuusikaid ja oopereid, ja olgu see mitte niivõrd osavalt ilus ja jälle armas, mida hea kaaslane teie annet. Palun öelge mulle üksikasjalikult oma elulugu, soovitavalt eesti keeles, ma sain lihtsalt essee, kuid mul pole aega oma kodus kirjutada Ema on haige Sa pead veel mõnda aega minema, vajate natuke hirmuäravat värvi ja atsetooni lõhnaLas ma ütlen sulle natuke, et olen pikk, väga ilus, ilus mees, ma õpin Tallinna linnas 16. koolis, olen suurepärane hispaania õpilane ja vaevalt vene keelt ainult külastavate turistidega. Ma imetlen Ma kordan teie talenti.Sa oled suurepärane imeline laulja, ma loodan, et oled taevas hea, sa oled Jumala kõrval.Ma olen kindel, et saan ka sealt aega, kuid kõigepealt pean ma lõpetama kooli auhindadega, lõpetan magistritööga, et töötada rohkem 22:00 päevas, et anda suur panus arengusse emakeelena ja keelt ning surra siis rahulikult ja kohtuge seal ja võib-olla me ikka laulame.
Ніхто в точності не знає, коли ВІЛ прийшов до нас. Можливо, що раніше люди, насправді померли від СНІДу, визнавалися померлими від однієї з численних інфекцій, що викликаються цією хворобою, або що медичний персонал просто не міг знати, з чим йому доводиться мати справу. Переважаюча теорія (хоча вона залишається всього лише теорією) про походження ВІЛ зводиться до того, що вірус почав вперше вражати людей в Центральній Африці близько ста років тому. Він міг існувати виключно в маленьких, віддалених громадах, до тих пір, поки зміни в житті африканців не внесли його до міста, звідки інфіковані люди розповсюдили його по решті світу. Зміни способу життя, наприклад збільшення числа міжнародних поїздок, грають величезну роль в поширенні подібних епідемій. Взимку 1980/81 року в госпіталь Нью-Йоркського університету надійшли кілька людей з незнайомою для лікарів формою т.зв. саркоми Капоші. У США і країнах Західної Європи саркома Капоші спостерігається виключно рідко: 1-2 випадки на 10 млн. населення, причому, як правило, тільки у чоловіків старше 60 років. Чоловіки ж надійшли в Нью-Йоркський госпіталь були у віці до 30 років. Всі вони виявилися гомосексуалістами. Саркома Капоші протікала у них злоякісно, ??і велика частина їх загинула протягом 20 місяців.
Навесні 1981 року лікарі Лос-Анджелеса і Нью-Йорка виявили ще одну групу хворих із злоякісною формою пневмоцистної пневмонії. Пневмоцистна пневмонія була зареєстрована у молодих людей, які теж оказалист гомосексуалістами. Лікування не давало ефекту - за рік загинули майже всі.
Влітку 1981 року в США налічувалося вже 116 подібних випадків. Лікарі запідозрили, що мають справу не з двома, а з одним захворюванням, яке спочатку було названо «чумою безпутних».
Навесні 1982 року жертвою СНІДу став перший хворий на гемофілію - спадкової несвертиваемості крові. Потім частота випадків «нової хвороби» при гемофілії пішла по наростаючій, що було пов'язано з переливанням лікувального препарату - факторів VIII або IX, одержуваних з плазми крові (для фактора VIII беруть плазму від декількох тисяч донорів). Хоча в США були зафіксовані лише 15000 хворих на гемофілію, поширення СНІДу викликало в них тривогу, тому що виникла загроза інфікування банку крові. Скоро стало ясно, переливання крові - важлива причина зараження.
Не викликало сумнівів, що з'явилася нова грізна епідемічна хвороба. Кількість хворих продовжувало зростати, подвоюючись спочатку за 8-9, а потім за 5-6 місяців. Захворювання стали образно називати «чотири Г», що відображало включення в епідемію основних категорій ризику: гомосексуалісти (77%), наркомани, що вводили внутрішньовенно героїн (16-17%), хворі на гемофілію, а також жителі Гаїті. Слід зазначити, що причини особливо високої захворюваності на Гаїті до цих пір не ясні. Американські вчені вважали, що перші хворі в США заразилися в цій країні.
У 1981 році СНІД виявився і в країнах Західної Європи. До липня 1985 СНІД вже зареєстрували в 40 країнах світу. У березні 1987 року перший хворий був виявлений і в Росії. Хвороба продовжувала наступати, охоплюючи все більш широкі прошарки суспільства, в тому числі і дітей.
Так звісно а тобі е на який урок???
Эссе сочинение от первого лица. что понял из нее, как считаешь какая мораль и тп. а вообще лучше писать самому. это развивает мозги
