Э: Терек Дик и злобен
С: буре плач его подобен
О: Терек воет, слезы летят, Терек по степи разбегается, Терек принял вид, Терек погулял, Терек родился, Терек готов спорить, Терек разорил и пригнал, слезы летят,
1)Л.Андреева Кусака
2)Кусака находит для себя приют от зимних холодов в пустующем дачном домике. Но весной приезжают хозяева дачи, среди них Лёля. Люди привыкают к собаке и дают ей прозвище Кусака. Между людьми .и озлобленной на весь мир собакой, вспыхивает дружба. Жизнь Кусаки изменилась, она узнала, что такое быть любимицей, что такое добро, ласка.
Осенью дачники собираются домой в город. Но Кусаку не берут с собой и она остаётся на даче. Кусака грустит и понимает, что опять остаётся одна. Девочка с родителями уезжает на вокзал, но сердце её не спокойно, что она уезжает , не попрощавшись с Кусакой. Кусака не находит себе места, она мечется в поисках хозяев, но не находит их. Собака опять осталась одна и жалобно воет.
3)К этому произведению очень подходит цитата из другого произведения " Мы в ответе за тех, кого приручили" Очень хотелось бы, чтобы этот рассказ научил всех ответственности за свои поступки, доброте и состраданию по отношению к братьям нашим меньшим. Хочется всем сказать : " Не проходите мимо, а вдруг, рядом с вами есть кто - то, кто нуждается в вашей помощи"
Мм..Самой надо..Я ДУМАЮ:
Они в рифму,забавные и слишком веселые.Они звонкие.В них как бы читаельно отображается звуки.
Німецький поет Г. Гайне сказав: «Кожна людина — це неповторний світ. Під кожною могильною плитою — світова історія». Як на мене, наше завдання не зруйнувати цей світ, а спробувати розібратись у ньому.
Якщо взяти пригорщу піску та добре роздивитися її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщинки, схожої на іншу. Краплини дощу, які на перший погляд повинні бути схожими, при детальному вивченні виявляються зовсім різними. І так можна перелічити все живе й неживе на землі, від сніжинок до зебр, від листка на дереві до квітки, від комахи до слона і, нарешті, до людини. Все це унікальний витвір природи. Саме так, ми — унікальний витвір. Розумієте — унікальний! Тобто неповторний по своїй суті, за своєю формою. Ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. Ми можемо бути адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже. Але є те, що нас об’єднує. Всі ми — люди, а основною ознакою людини є розуміння і всепрощення. Іноді нам здається, що всі люди навколо нас неприязні, вони не поділяють нашої точки зору, їм не подобається наш одяг, манера вести розмову тощо. Але ж озирніться! Всі ці люди — це ми з вами.
Кожна людина — неповторна! Тож давайте її сприймати саме як явище неординарне, давайте пробачати одне одному, довіряти. Давайте принаймні спробуємо бути терпимішими, адже всі ми діти матінки-природи. У всіх нас різні почуття, емоції, і не можна однозначно сказати, хто правий в тій чи іншій ситуації. Любімо одне одного, поважаймо. Нехай розквітнуть усі наші таланти, нехай кожна людина зрозуміє, що завдання життя не в тому, щоб бути на стороні більшості, а в тому, щоб жити згідно із внутрішнім законом, законом справжньої людини.
