1. Какое значение имеет имя главного героя?
2. В каких условиях воспитывался Петруша? В каком окружении он рос?
3. Можно ли считать, что Петруша полностью усвоил взгляды отца на военную службу и строгие представления о сыновнем долге?
4. С момента отъезда из родного дома начинается второй этап формирования личности Петра Гринева. Как вы считаете, в чем изменился герой?
5. Каково отношение Савельича к вожатому? Найдите слова, выражающие это отношение.
6. Как реагирует бродяга на «барский подарок»?
7. Почему такие теплые слова говорит вожатый за неподходящий ему тулуп?
8. Что такое милосердие?
9. Почему Гринева застал буран в степи?
<span>10. Каково символическое значение бурана?</span>
Хокку — поезія згадки, пізнання душевного перевтілення
Старовинна класична поезія Японії народилася з народної пісні. Перейшовши в літературу, вона не втратила своєї гармонійно-музичної основи. Хокку — неримований тривірш, рядки якого складаються відповідно з 5, 7 і 5 складів, — від прози його відрізняє ритм. Як поетичний жанр хокку сформувалося ще в XІІІ— XІV столітті, відокремившись від танки (п'ятивірша). У перекладі з японської "хокку" означає "початкова фраза". Для цих віршів характерні лаконізм та глибина змісту. Основна тема хокку — нерозривна єдність природи й людини. Японці надзвичайно люблять природу. У них існують навіть обряди милування весняними квітами сакури, осіннім місяцем, раннім снігом.
Перед цією розквітлою сливою,
здається, й бик би замукав
першу пісню весни.
М. Басьо
Пізнаючи природу, людина пізнає себе як частинку Всесвіту. Скільки різноманітних рослин в природі і стільки ж неповторних людей.
Скільки різних трав!
І в кожної — свої квіти.
Оце і є подвиг.
М. Басьо
Не втратити свою індивідуальність у вирі життєвих негод — ось чи не головне завдання людини в цьому світі.
У скількох снігах
залишилися самі собою
соснові гілки!
М. Басьо
Майстри хокку вважали, що у вірші обов'язково повинно бути сабі — прекрасне і пронизливо-сумне почуття самотності, прояви якого японські поети бачили в природі, повсякденному житті, побуті. Тільки на самоті людина може поринути в глибини своєї душі.
Метелик літає.
Одна-однісінька тінь
на всьому полі.
М. Басьо
Людині властиво згадувати своє минуле, переживати знову й знову події, що запали в серце. Найкраща пора життя — молодість, котра виблискує яскравими барвами мрій, сподівань, але вона так швидко минає...
Соловей улітку
в заростях молодого бамбука
оплакує старість свою.
М. Басьо
Відчуваючи свою єдність із природою, японські поети перевтілюються в хмарки, дерева, птахів. Холодно не тільки надворі, а й у душі, якій неспокійно у життєвому морі.
Така холодна вода! —
Ніяк не може заснути
Чайка на хвилях.
М. Басьо
Мудрі хокку навчають нас пильніше вдивлятися в навколишній світ, через нього пізнавати свою душу, відчувати нероздільну єдність з усім живим в природі, любити все, що є в цьому світі, бо навіть найменша комашка чи рослина так само безцінні і важливі, як і людина.
Жил-был Кощей в одном заморском царстве.Каждый день он осматривал своё царство.Смотрел,нет ли чего новенького? Однажды по своей видеокамере он заметил девушку,которая брела куда глаза глядят."Да,-подумал Кощей,-надо с ней познакомиться!" Превратился Кощей в добра молодца и переместился в пространстве,сразу появившись перед девушкой."Куда,красавица,путь держишь,из каких краёв будешь?"-спросил Кощей."Ой!-воскликнула девушка,-меня Белоснежкой кличут,а моя злая мачеха выгнала меня из дома из-за красоты моей!Извести меня хотела!" Тут Кощей и говорит:"Белоснежка,я тебе помогу,избавлю от мачехи.Только ты за это замуж выйдешь за меня!" Белоснежка согласилась,ведь Кощей был в образе добра молодца,и ей по сердцу пришёлся.Переместился Кощей в царство Белоснежки,изгнал злую мачеху за тридевять земель,где заточил её в темницу на веки вечные.Стала Белоснежка к свадьбе готовиться.Сидит,подвенечное платье выбирает.Вдруг слышит стук в окошко её светлицы.Посмотрела,а за окном какой-то кот висит в воздухе.Не испугалась она,открыла окошко,кот влетел в горницу и говорит:"Позвольте представиться! Меня зовут Кот в сапогах.Белоснежка,не выходи замуж за этого добра молодца! Он не молодец,а злой Кощей И тебе помог,потому что жениться надумал!" Стали они думать и гадать,что делать. А потом вспомнили,что есть примета такая:"Жених не должен видеть невесту в подвенечном платье до свадьбы".Белоснежка надела подвенечное платье и зовёт Кощея посмотреть,идёт ли оно ей.Кощей пришёл,посмотрел,похвалил.Тут выходит Кот и говорит:"Привет!Я на свадьбу прибыл,так как я-единственный родственник Белоснежки ."Настал день свадьбы.Белоснежка стоит и плачет,думает,что делать.Потом она решила рассказать Кощею всю правду.Кощей и говорит:"Белоснежка!На самом деле я -не Кощей.Это злой Кот в сапогах меня в него превратил,а я тебя очень люблю! Заклятие спадёт с меня,если только я по любви женюсь!" Белоснежка сказала Кощею,что тоже любит его и хочет выйти за него.Потом она надела другое красивое платье,в котором Кощей её не видел,и пошла с ним в ЗАГС,чтобы там их поженили.Там их поженили,они поцеловались.Заклятие потеряло свою силу,Кощей оказался Иваном-царевичем и навсегда остался красивым добрым молодцем.А злой Кот в сапогах увидел,что ему здесь больше делать нечего,и полетел в дальние страны,А может,и на другую планету,подальше от нашей Земли.Иван и Белоснежкой стали жить-поживать и добра наживать.
