Из Итальянской команды т.е из Ювентуса ⚽⚽
<span>Наша ГалактикаНаша Галактика — це велетенський зоряний острів, до
складу якого входить Сонце. Переважна більшість зір Галактики, а їх за
сучасними оцінками налічується понад 200 млрд., сконцентрована в
плоскому диску, що його ми бачимо на небі як світну смугу Чумацького
Шляху, а також у спіральних відгалуженнях. У центрі Галактики
знаходиться компактне згущення речовини — ядро, фізична природа якого і
фізичні процеси, що відбуваються в ньому, нині в предметом детального
вивчення.
Якщо говорити про масу видимої речовини нашої Галактики, то приблизно 95
\% її припадає на зорі, а близько 5 \% — на міжзоряний газ і пил. Простір
Галактики пронизаний потоками заряджених частинок величезних енергій, а
на міжзоряний газ діє магнітне поле.
Одна з головних труднощів, що з ними мають справу астрономи при вивченні
Галактики,— наше внутрішнє положення в цій зоряній системі. Друга —
поглинання випромінювання далеких галактичних об'єктів міжзоряною
матерією.
Ці труднощі можна подолати, якщо вивчати Галактику в усіх діапазонах
електромагнітних хвиль. Там, де ми чогось не можемо спостерігати
безпосередньо, слід звертатись до теоретичних міркувань, що допомагають
відновлювати ті ланки процесів і явищ, яких не вистачає.
Нарешті, і в цьому випадку велику роль відіграє вже знайомий нам метод
порівняння. За межами нашої Галактики є безліч інших зоряних систем, які
ми можемо спостерігати з боку, у різних ракурсах і на різних стадіях
розвитку.
Порівнюючи їх одна в одною і з нашою Галактикою, виявляючи їх подібність
і відмінність, з'ясовуючи причини цього, ми пізнаємо загальні
закономірності будови й еволюції цих зоряних систем, а отже, і нашого
зоряного острова.
Світ галактик. Галактики — основні структурні одиниці нашого Всесвіту.
Одна з них міститься в сузір'ї Андромеди. Це велетенська галактика,
схожа за своєю будовою на нашу, і складається вона із сотень мільярдів
зір. Світло від неї йде до Землі близько 2 млн. років.
Галактика Андромеди разом з нашою Галактикою і ще кількома сусідніми
галактиками меншої маси утворюють так звану Місцеву групу. Деякі з-поміж
зоряних систем цієї групи, зокрема Велика й Мала Магелланові Хмари, є
супутниками нашої Галактики. Разом з нею вони обертаються навколо
загального центра мас.
Ще одне скупчення галактик розташоване в сузір'ї Діви. Воно є центром ще
більш гігантської, ніж Місцева група, системи зоряних островів —
Надскупчення галактик, до складу якого входить і Місцева група з нашою
Галактикою.
Сучасним засобам астрономічних досліджень доступна величезна ділянка
простору радіусом близько 10— 12 млрд. світлових років.
На цій ділянці розташовані мільярди галактик, їх сукупність зветься
Метагалактикою.
За своїм зовнішнім виглядом галактики поділяються на три основні типи:
еліптичні, спіральні й неправильної форми.
Наша Галактика належить до спіральних. А такі Галактики становлять
близько 50 \% зоряних островів. Ця обставина полегшує застосування методу
порівняння.
Всесвіт. Останніми роками в науковій і науково-популярній літературі</span>
<span>
</span>1.<span>а) Диагор </span>
2.б) в 2000 году на летней Олимпиаде в Сиднее<span>
</span>3.в) кулачный бой
4.в) марафонский бег<span>
</span>5.б) Лужники<span>
</span>6.б) 1960 год<span>
7.б) Греция</span><span>
8.б) 1900 год - II Олимпийские игры в Париже</span><span>
9.в) Лозанна (Швейцария)</span>
<span>На протяжении всей эпохи Омейадов конницу делили на
тяжелую и легкую, причем первая представляла собой малочисленные элитные
подразделения, а вторую обычно держали в резерве и использовали для
окончательного разгрома уже дезорганизованной и разбитой пехоты
противника. Именно эту систему изменил или упорядочил Марван II в
середине VIII в.
Теперь ядро мусульманской конницы составляла тяжелая конница,
легкую же использовали в основном для разведки. Войска Марвана делились
на небольшие отряды, каждый из которых включал в себя тяжелую пехоту,
лучников и тяжелую конницу. Роль последней заключалась в том, чтобы
осуществлять стремительные атаки под прикрытием собственной пехоты. Эта
пехота могла в свою очередь останавливать атаки вражеской конницы. Таким
образом, большая часть конницы использовала тактику нанесения
сокрушительных ударов. По-видимому, здесь прослеживается византийское
влияние, хотя постоянно терпящие поражение византийцы сами были
вынуждены отказаться от этой тактики, по крайней мере, на Востоке. Кроме
того, конница Омейадов уже была обучена вести бой в обороне в пешем
строю, используя свои копья как пики.
Видимо, одной из причин такого копирования победоносными арабами
своих побежденных греческих и иранских предшественников было то, что они
оказались перед сходными тактическими проблемами, столкнувшись с
конными лучниками из Центральной Азии. Византия, Сасаниды и мусульмане
решали эту проблему, рекрутируя в свои армии азиатских конных лучников.
Кроме того, ответом на этот вызов стати изменения в снаряжении их
собственных войск, и одна особая деталь — доспехи для боевого коня —
наглядно иллюстрирует этот факт. Барды из войлока получили широкое
распространение, так как были легкими, хорошо защищали от стрел и
изготавливались из материалов, которые всегда были под рукой. На
протяжении всего существования Омейадского халифата регулярные войска не
испытывали недостатка в доспехах для боевых коней. Сохранились
свидетельства об использовании таких доспехов хариджитскими повстанцами
(в 696–697 гг.), большинство из которых были арабами. Некоторые из них
носили кольчуги, кольчужные капюшоны, наручи и были вооружены копьями.
Повсеместное использование конских войлочных доспехов закрепило за
арабскими и персидскими всадниками репутацию более тяжеловооруженных, по
сравнению с их турецкими противниками в Траисоксиане.
Омейадских героев обычно описывали как всадников, вооруженных
копьями, булавами и, в некоторых случаях, двумя мечами. Последняя
деталь, вероятно, указывает на обычай носить большой кинжал ханджарв дополнение к мечу. В других источниках также упоминаются и луки, которые, однако, использовались редко.
В эпоху Омейадов все большее распространение получили стремена. Их
разновидность в виде кожаных петель уже была известна, хотя
использование таких стремян считалось признаком слабости и потому не
пользовалось популярностью в войсках. С железными стременами арабы
познакомились в Хорасане, где, согласно летописи, один из мусульманских
правителей в конце VII в. приказал своим воинам использовать такие
стремена.</span>
