1) Беспокоится стоит. Лучше всего найти участкового или кого из взрослых и сказать о ваших подозрениях.
2) Вежливо откажитесь от предложения. Объясните это тем, что вы опаздываете или что вас недалеко ждут родители.
3) Отпирайтесь всеми способами и громко зовите на помощь. Привлекайте внимание людей к своей персоне.
4) Звоните в полицию, ищите подмогу у взрослых, можно позвонить родителям друга.
5) Все как всегда. Банально и просто. Звоните родителям и соседям, объясните ситуацию. Можно поступить оригинальней и поджидать посетителя с битой или газовым баллончиком или же вылезти на улицу через окно. Но лучше не рисковать :)
·когда только еще террористы начали захват, можно попытаться сбежать.(естественно,при побеге,надо быть начеку)
·можно спрятаться в туалете, таким образом выжили дети при захвате в Беслане
·если же все таки вы не успели предпринять меры и вас захватили,не провоцировать террористов и выполнять все их указания
·нужно надеяться на лучшее,не паниковать,
ни в коем случае не пытаться сбежать (у них на глазах)-расстреляют без разговоров,
не пытаться наброситься на них (помните,у них автоматы)
·ждать освобождения
Польські пани /зауважив я насамперед/ господарювали в південній Росії та
в тих малолюдних, тихих степах, що відомі під ім'ям України. То були
жорстокі пани. Їхній гніт та жадоба юдеїв, які володіли навіть ключами
від церков, куди допускали православних за викуп, — остогидли південному
народові /навколо Києва та по Дніпру/, примусивши його замислитись над
власною долею. Сам Київ-град — святе місто, звідки вперше Русь заявила
про себе чотирьмастами церковних бань — все дужче заглиблювався в себе,
шматований пожежами, мов облудними думками, через які ніч стає ще
безмежнішою.
Степовий же нарід гаразд не знав, що й коїлося. Та
охоплені неспокоєм, виходили діди ночами з хат, мовчки вдивляючись у
високе, од віку безвітряне небо, а вдень з'являлися постаті по схилах
курганів і стовбичили очікувально на пласкій далині. Кургани — то
поховища минулих родів, які перекочувалися степом, ніби скам'янілі,
сонні хвилі. І в цій країні, де могили — мов ті гори, люди — як безодні.
Глибокий, темний, мовчазний нарід, і його слова — лише хисткі, непевні
містки над справжнім буттям. Інколи темні птахи здіймаються з курганів.
Часом буйні пісні вибухають з цих людей, зникаючи в їхній глибині — як
птахи губляться в небесах.
В усіх напрямках усе видається
безмежним. Здається, й житла не захищені від цієї незмірності: їхні
віконця сповнені нею вщерть. Лише по темнуватих кутках осель стоять
старі ікони, мов дороговкази Божі, і тьмяний блиск їхнього світла
випромінює з рямців, як заблукана дитина зоряною ніччю. Ті ікони - єдина
зупинка, єдиний надійний дороговказ: жодне житло без них не стоїть.
Вони завше потрібні: коли якась ламається од віку чи шашеля; коли хтось
одружується й устатковує собі оселю; коли хтось — як, прикладом, старий
Аврам — умираючи, забажав би забрати тремтячими руками святого
Миколу-чудотворця — певно, щоб порівняти його до інших святих на небесах
і серед усіх упізнати найбільш шанованого.
Можно рассказать о наших красотах,показать бы Кремль,Красную площадь.Поведать о нескольких царях, например о Иване Грозном. Сравнить плюсы и минусы столиц наших стран. Показать бы несколько достопримечательностей.
<span>Творчество Римского-Корсакова на протяжении многолетней деятельности (свыше 40 лет) подверглось изменениям, отражая потребности времени, эволюционировали и эстетические взгляды композитора, и его стиль. Римский-Корсаков формировался как музыкант в атмосфере общественного подъёма 60-х гг. под воздействием эстетических принципов “Новой русской музыкальной школы”. Важнейшие из них — стремление к народности, высокой содержательности, общественной значимости искусства — композитор пронёс через всю жизнь. Вместе с тем его в большей мере, чем других членов Балакиревского кружка, интересовали специфические внутренние проблемы искусства. Для Римского-Корсакова характерны выявление эстетического начала в каждом сочинении, стремление к красоте, совершенству выполнения. Отсюда — особое внимание к вопросам профессионализма и своеобразная эстетика мастерства, что сближало принципы Римского-Корсакова с общими тенденциями развития русского искусства конца XIX — начала XX вв., В творческом облике Римского-Корсакова много сходного с М. И. Глинкой. Прежде всего — гармоничность мировосприятия, внутренняя уравновешенность, тонкий артистизм, безупречный вкус, чувство художественной меры, классическая ясность музыкального мышления.</span>
