Лирический герой стихотворения Н.Рубцова «В горнице» - человек романтичный, любящий природу, наблюдательный и склонный к долгим философским размышлениям о жизни – как мне кажется, большей частью о том, какая эта жизнь у него неудавшаяся. За что бы он не брался, всё не получается: цветы в саду увядают, лодка «скоро догниёт совсем»... Но, несмотря на это, в уныние лирический герой не впадает. Наблюдая за наступлением ночи, он строит планы на будущее, собирается делать новую лодку и поливать цветы, надеясь, что они оживут.
— — —
Лирический герой стихотворения «Листья осенние» - человек, очень чутко ощущающий природу и изменения в ней. Он склонен к созерцанию, к философским размышлениям, предпочитает быть в одиночестве. Как и многие люди такого склада характера, он немного пессимистичен, даже в красоте осенней природы он прежде всего замечает минорную ноту печали – из-за того, что этот «сон золотой увяданья» так недолговечен. Но печаль эта светлая, она не тяготит, а, напротив, облагораживает душу человека.
На мой взгляд, в этом стихотворении Н. Рубцова нашли отражение традиции поэтов девятнадцатого-двадцатого веков: Пушкина, Фета, Тютчева, Есенина и Блока. Все они любили русскую природу, посвящали ей стихотворения, но особенно нужно выделить сходство творчества Рубцова именно с произведениями Пушкина и Блока. От первого, как мне кажется, Николай Рубцов «унаследовал» любовь к золотой осени, а от Блока – звенящую в каждой строчке стихотворений печаль.
Да,странно,ведь папка Андрия убил,а Остапа казнили поляки
А что здесь нужно сделать!?
Не розуміє людина жарту – пиши пропало! І знайте: це вже несправжній розум,хоч у неї,може,і премудра голова.Краще сміятися,не бувши щасливим,ніж померти,не посміявшись.Гумор і поезія є золотими воротами до всього чесного,благородного,прекрасного.З особистих властивостей найбезпосередніше сприяє нашому щастю весела вдача.Як міль – одягові і черв’як дереву,так печаль шкодить серцю людини.Гумор – це бачення,сприймання і відтворення явищ оточуючої дійсності в життєрадісно-комічному тоні,художні твори з настановою на зображення смішного. Об’єкт гумору не заперечується повністю,висміюються тільки деякі його риси,здебільшого в доброзичливій жартівливій формі,на відміну від сатири,в якій переважає гнівний викривальний сміх.Справедливо сказано,що гумор – невідлучна прикмета кожного правдивого таланту.Сатира – в широкому розумінні художня творчість,найприкметнішою ознаю якої є різке викриття зображуваних явищ шляхом висміювання.Отак сидиш і думаєш…Гумор…Сатира. Наш чудовий народ. Од його ми,народ,дотепний. Веселий. Мудрий. Я бачу свій нарож,як він,ухиляючись у вуса,дивиться на тебе лукавими своїми очима і «зничтожає» тебе.…Як я люблю цей народ,коли він мене «зничтожає» своєю мудрістю,своїм отепом,своїм неперевершеним «своїм»…І я його розумію,і він мене розуміє…що люблю ж я його,як сонце,як повітря,а він,народ,стоїть,підморгує,усміхається.Та будь же ти тричі щасливий!Сміятися не гріх над тим,що видається нам смішним.Треба любити людину. Більше,ніж самого себе.Тоді тільки ти маєш право сміятися.І тоді людина разом із тобою буде сміятися…із себе,із своїх якихось хиб,недоліків,недочотів.Той сміх,що не ображає,а виліковує,виховує людину,підвищує…
Оксана совсем не достойна Вакулы потому что он ради неё даже с царицы черевички
