Ровена — знатна саксонка, її опікав Седрік Ротервудський, вона онука короля Альфреда Великого. Опікун обожнює її, ні в чому їй не відмовляє і пов’язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Однак Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Леді Ровена гарна, знає собі ціну, але не пихата. Має почуття власної гідності, вона добра, розумна, вміє поводитися в товаристві
Дівчину викрав Моріс де Брасі, щоб заволодіти її багатством. Потрапивши у полон, дівчина, яка звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.
Опис Ровени із «Айвенго» «Ровена була висока на зріст і надзвичайно струнка. Ясні блакитні очі під густими темними бровами надавали їй особливого виразу, лагідного й воднораз величного. Розкішне її волосся, каштаново-русяве на колір, було вигадливо завито у незчисленні пуклі; при цьому, безперечно, мистецтво намагалося допомогти природі. Ці пуклі, обвішані коштовним камінням, вільно розсипалися по плечах, доводячи шляхетність походження дівчини. Золотий ланцюг, що до нього було причеплено ладанку з того самого металу, висів на шиї. На своїх голих руках мала вона обручки. Одягнена вона була у нижню спідницю та світло-зелену шовкову камзолю. Поверх цього вона мала довге й широке вбрання, що висіло аж до підлоги, з широкими рукавами, що доходили ліктів.»
Она умерла (((Мне тебя жаль.))))))
Маленький Ваня сидит на лавочке и вытирает рукавами рубашки слезы. Подходит к нему воспитательница и спрашивает почему он плачет. Ваня и говорит, что он разбил любимую мамину вазу сегодня утром. Сегодня у мамы день рождения и он решил протереть от пыли вазу. Получилось, что разбил. Мама сказала, что за это она его из детского садика не заберет, а оставит ночевать одного. Вечером пришли мама с папой за Ваней. Папа подарил маме еще красивее вазу. Мама простила Ваню. Ваня перестал плакать.
Для того ,что бы в будущем человек был образованным и умным .Мог найти хорошую работу и всегда спралялся сам!!!
Грустно... Душевные муки
Сердце терзают и рвут,
Времени скучные звуки
Мне и вздохнуть не дают.
Ляжешь, а горькая дума
Так и не сходит с ума...
Голову кружит от шума.
Как же мне быть? И сама
Моя изнывает душа.
Нет утешенья ни в ком.
Ходишь едва-то дыша.
Мрачно и дико другом.
Доля, зачем ты дана!
Голову негде склонить,
Жизнь и горька и бедна,
<span>Тяжко без счастия жить. </span>
