Я предстовляю осенний лес, на берегу
стоит мальчик в короткой красной рубахе и в расписном сарафане . Деревня на
берегу реки, дым медленно выползает из глиняных труб и устремляется ввысь к
белым облакам. У одного из домов на крыльце сидит старик, его волосы уже давно
стали белыми как снег, а руки загрубели от тяжелой работы. Старик плетет
рыбацкую сеть. Время от времени он поднимает глаза и устремляет свой взор к
водной глади. У ворот люди встречают вернувшихся охотников с добычей , все они
высокие и стройные, русоволосые и с голубыми глазами.
Почему у всех русичей светлые волосы? Наверное, потому, что слово
«Русь» ассоциируется у меня со словом «русый». Первые русичи были русоволосыми,
поэтому их так и называли, а место где они жили называли Русью.
А себя я представляю в древней Руси так, у меня была бы длинная
коса до колен, одета была в сарафан, а жила бы я в деревянном домике, и так как
большинство было простолюдинами,(крестьянами) я была возможно обычной
крестьянкой.
<span>В то время у семей было далеко не по 1-2 ребенка а то 8-10,и
наверняка мне было бы за кем присмотреть, еще девушек учили прясть пряжу, и
шить одежду. А развлечения были такие как рыцарские турниры и т.п</span>
Надеюсь помогла.
Послевоенное время. Двадцатые годы прошлого столетия. Трое мальчишек поехали в подмосковную лагерь, который располагался в особенном месте. Там была бывшая усадьба графа Карагаева. Ходили слухи, что там был спрятан клад, путь к которому может указать старинная скульптура бронзовой птицы. В усадьбе жила смотрительница, высокая худая старуха, по слухам, это была сама графиня. В это время произошло убийство жителя деревни Кузмина, и подозрение пало на Николая Рыбалина. Мальчики решительный Миша, деликатный Славка и горячий и болтливый Генка не верили в его виновность и начали свое расследование. Они следили за графиней, которая вела себя очень загадочно и подозрительно. Они обнаружили тайник в бронзовой птице. В результате мальчишки нашли и убийцу и клад. А беспризорникам все-таки отдали эту усадьбу.
Рассказ учит настоящей смелости и дружбе, мужеству и находчивости, бесстрашию и справедливости, умению принимать решения и нести за них ответственность.
Твір-роздум на тему дружбаМи часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. Тобто тих наших «друзяк» з якими ми просто сидимо за партою, до яких ходимо грати в ляльки або в комп’ютерні ігри. Чи може нам хочеться піти на сусідню вулицю покататися на гойдалці, а мама не пускає самого. Доводиться шукати тих, хто піде разом з нами. Так з’являються в нас приятелі, яких ми гордо називаємо «друзями».А справжня дружба – це щось ширше та глибше, я так вважаю. Друг – не той хлопець або дівчинка, який відразу залишить тебе, якщо ти перестанеш грати з ним у м’яча, або ходити з ним на річку, або дозволяти сідати за свій комп’ютер. Друг – це людина, якій цікавий ти сам, твоя душа, твої думки, твої захоплення. Який тебе прийме таким, який ти є, навіть якщо ти перестанеш слухати хіп-хоп та перейдеш на панк-рок. Який буде тебе зупиняти, якщо ти щось робиш погане, а не просто пліткувати за спиною.Раніше мені інколи ставало дуже неприємно – дружиш-дружиш із кимось, мало не душу йому виповідаєш, а потім – раз! І його вже нема, він знайшов когось цікавіше чи заможніше, і вже не хоче навіть при зустрічі два слова сказати. А тепер мені все одно. Значить, це були не друзі, і не потрібно за ними побиватися.Мої знайомі часто говорять, що друг ніколи ні в чому не відмовить. Мовляв, от ти мені не дав якусь річ – значить ти поганий друг. А я вважаю не так. Навіть якщо друг тобі щось не дав – подумай і намагайся зрозуміти, чому він це зробив. Можливо, він не має змоги. Можливо, не так тобі ця річ і потрібна. Наприклад, якщо пияка вимагає горілки, а добрий «друг» йому носить, замість того, щоб умовити його лікуватися – то що це за друг такий ?Раніше у мене теж не виникало думок, яким має бути справжній друг, я просто грався з іншими дітьми, підлітками. Але нещодавно я десь почув фразу, що «друг мій – це третє моє плече». І про те, що друга не треба ні про що просити, він сам дізнається, що тобі треба, якщо він справжній. Але щоб досягти того ідеалу, потрібно самому стати таким другом. І тоді побачиш – хто відкликається на твоє серце, а хто байдужий, і хоче лише мати зиск.<span>У мене дуже багато знайомих, приятелів, і в школі, і на вулиці. Є і друзі, яких я би назвав справжніми, але не буду казати гучних слів. Можливо, я сам ще не такий сильний, справжній друг, щоб вимагати такого від інших. Я думаю, час покаже, якою сильною буду наша дружба – якщо ми не загубимося після школи, студентами у дорослому житті. Я дуже сподіваюсь на це....</span>
Т.к Максимыч был казаком также как и восставшие . И потому что всех кто отказался подчиниться Пугачеву ждала казнь , а он не хотел умирать
<span>Сказ- рассказ, былина. . Сказка- выдумка</span>
