Ответ:
<h2>Байрон «Хотів би жити знов у горах» у перекладі Д.Паламарчука. Аналіз. </h2><h2 /><h2> </h2><h2 /><h2>Вірш «Хотів би жити знов у горах» написаний дев’ятнадцятирічним Байроном у 1807 році, коли він був ще студентом Кембриджа. Цей вірш входить до першої збірки віршів молодого поета «Години дозвілля» (Hours of idleness).</h2><h2 /><h2>Головна тема вірша – протест проти загальноприйнятних норм моралі тогочасної Англії.</h2><h2 /><h2>Ідея – втеча з сьогодення до радісного світу минулого дитинства.</h2><h2 /><h2>Вірш являє собою внутрішній монолог поета, який живе у духовній пустці, без любові та друзів. Такі самі ідеї турбували його сучасників. Тому поезія Байрона віддзеркалює основні проблеми того часу.</h2><h2 /><h2>Художні особливості вірша:</h2><h2 /><h2> </h2><h2 /><h2>Епітети: дитям безжурним, в морях суворих, хвиль розбурханих, Англії пихатій, грізний океан, вертепний галас, втіх нещирих, дух похмурий мій, небо грозове.</h2><h2 /><h2> </h2><h2 /><h2>Порівняння: душа, мов птах прип'ятий; як мені з душного світу, мов голуб до свого кубла, у небо грозове злетіти.</h2><h2 /><h2> </h2><h2 /><h2>Риторичні звертання: дай утекти мені, талане, на лано урвищ і горбів; То, Правдо, промінь твій жорстокий вернув мене у ниций світ; А ти, о Жінко, світоч вроди.</h2><h2 /><h2 /><h2>Риторичні запитання: Навіщо ж темрява ховає той знак останньої межі? Де ж друзів коло? Чом не склалась та приязнь вірна і свята? </h2><h2 /><h2 /><h2>Метафори: серце стало крижаним; тамує келих скорботу й біль; я серцем завжди сирота; в серці в мене стільки льоду; світ лукавства і облуди.</h2><h2 /><h2 /><h2 /><h2 />
Ну как я думаю она движениями и словами даёт понять.
Митрофан-ленивый и эгоистичный
Настя наоборот была вся в мать. Автор шутливо называет её золотой курочкой. Всё дело в том, что вся она отливала золотом. Веснушки на лице были золотые, волосы такого же цвета, лишь носик один был чистенький и глядел вверх
