ПОДОРОЖНІЙ, КОЛИ ТИ ПРИЙДЕШ У СПА...
Оповідання написане від першої особи, події відбуваються під час другої світової війни. В назві твору Белль використовує перші рядки славнозвісної епітафії трьомстам спартанцям, які полягли, боронячись від навали персів.
<span>Санітарна машина, в якій знаходиться герой, під'їхала до великої брами. Він побачив світло. Машина зупинилися. Перше, що почув, був втомлений голос, який запитував, чи є у машині мерці. Шофер вилаявся на те, що скрізь стільки світла. Але той самий голос, котрий питав про мерців, зауважив, що немає ніякої потреби робити затемнення, коли все місто у вогні. Потім знов говорили коротко: про мерців, де їх скласти, та про живих, куди їх нести. Оскільки герой ще живий і усвідомлює це, його несуть разом з іншими пораненими до зали малювання. Спочатку він бачить довгий коридор, вірніше, його пофарбовані стіни зі старомодними гачками для одягу; потім двері з табличками, що вішають на класні кімнати: «6 А», «6 Б» тощо, тоді репродукції з картин між цими дверима. Картини славетні: кращі зразки мистецтва від античності до сучасності. Перед виходом на сходову площадку колона, а за нею мистецьки зроблений гіпсовий макет фризу Парфенона. На сходовій клітці зображення кумирів людства — від античних до Гітлера. Санітари несуть ноші швидко, тому герой не встигає усвідомити все, що він бачить, але здається йому те все напрочуд знайомим. Наприклад, ця таблиця, перевита камінним лавровим вінком з іменами полеглих у попередній війні, з великим золотим Залізним хрестом угорі. Втім, подумав він, можливо, все це тільки мариться йому, бо «усе в мене боліло — голова, руки, ноги, й серце калатало, мов несамовите». І знову бачить герой двері з табличками і гіпсові копії з погрудь Цезаря, Ціцерона, Марка Аврелія. «А коли ми зайшли за ріг, з'явилася й Гермесова колона, а далі, в глибині коридору,— коридор тут був пофарбований у рожевий колір, аж ген у глибині, над дверима зали для малювання, висіла величезна мармиза Зевса, але до неї було ще далеко. Праворуч у вікні я бачив заграву пожежі — все небо було червоне, й по ньому врочисто пливли чорні, густі хмари диму». Він помітив і впізнав чудовий краєвид Того, і змальовану на ньому на першому плані в'язку бананів, навіть напис на середньому банані, бо він сам колись такий надряпав. «Аж ось широко відчинилися двері зали малювання, я впав туди під Зевсовим зображенням і заплющив очі. Я не хотів більше нічого бачити... у залі малювання тхнуло йодом, калом, марлею й тютюном і стояв гомін».</span>
1. Даёте характеристику писателя(кто такой Лермонтов и кратко о его жизни, которые связывают его с причинами написаания данного стихотворения).
Это стихотворение сочинено на тему Любовная лирика и в какой-то степени тема одиночесвта.
Стихотворный размер данного стихотворения - амфибрахий (характеризуется мелодичностью)
Изобразительно-выразительные средства:
Метафоры: холодное слово, искра надежды.
Эпитет: листик у цветка молодного, ядовитое жало.
Олицетворение: Чтоб душа в этом слове сыскала, Что хотелось ей слышать давно. холодное слово оскверняет твои.
Отчего у них(у слов) власть надо мной.
Сравнение: Будь со мною, ка кпрежде бывала.
Стилистические фигуры.
Инверсии: Их услышав, опять оживу я.
Анафора: Если искра надежды хранится... Если...
Плеоназм: ядовитое жало.
Эллипсис: В Моём сердце - она оживет, В очах - то она упадет.
Вывод делаете из всего изложенного
На мой взгляд, самой важной является сцена, в которой лесник Бирюк, принципиальный, честный, преданный хозяину и не терпящий лжи и воровства в лесу, ОТПУСКАЕТ несчастного мужика, который хотел срубить дерево. Даже сам автор, И. Тургенев был поражён скрытой от всех добротой, состраданием к себе подобным, казалось бы, жестокого и бессердечного лесника.
Герой мифов и легенд у которого 9 муз если не ошибаюсь и у него необычный инструмент
