Слон-это очень большое животное.Они необыкновенные.У них большое тело. Длинный хобот.Они ваще живут в Африке.Их часто видишь.
В прекрасный июльский день охотился я за тетеривами в Чернском уезде Тульской губернии.Уже вечерело,когда я решил вернуться домой.Я взобрался на холм и вместо знакомых мест увидел узкую долину,напротив стеной возмышался частый осинник . Я пошёл вдоль осиника ,обогнул бугор и очутился в лощине .Она имела вид котла с пологими боками ,на дне ее стояло несколько больших белых камней казалось они сползлись туда для тайного совещания .В долине было так глухо и уныло ,что сердце у меня сжалось .
Я понял ,что окончательно заблудился и решил идти по звёздам .Вдруг я увидел под собой огромную равнину , широкая река .Прямо подо мной в темноте горели два костра .Я понял ,что зашёл на Бежин Луг . Ноги мои подкасились от усталости .Я спустился костром и обнаружил там ребятишек , которые вывели лошадей в ночное.
Я прилег и стал наблюдать за мальчиками .Из разговоров я понял ,что их звали Федя,Павлуша,Ильюша ,Костя и Ваня. Старшему из них 14 .Это был стройный,красивый мальчик ,который судя по одежде ,принадлежал к богатой семье.У Павлуши была никазистая внешность ,но взгляд умный и прямой ,а в голосе звучала сила .Горбаносое вытянутое и подслеповатое лицо у Ильюши вырожало тупую заботливость .И ему ,и Павлуше было не более 12 три лет .Костя маленький , тщедушный мальчик лет 10 ти
Виріс Н. А. Некрасов серед селянських дітей. Ніякі заборони батьків не могли утримати його від спілкування з сільськими хлоп’ятами. Згодом проста мова, багата і співуча, заворожлива нас своєю музикою, який був засвоєний сином поміщика в ярославському селі, стала основним інструментом поета. Його поеми і вірші написані народною мовою так красиво і точно, що створюється враження, ніби з мережив сплітаються образи і картини нелегкого побуту селян.
Досвід дитинства, знання життя селян дозволили Некрасову у вірші «На смерть Шевченко» точно простежити усе життя українського поета, виплеснути біль кріпосної, підневільної людини, описати жадаю свободи, яку не зрозуміти вільному. Некрасов зміг.
Кожен рядок вірша обпалює питанням: «Чому?» Чому Шевченко, самородок, талановитий художник і поет, повинні були домагатися, щоб його почули, чому він гнив у в’язницях, на військовій службі? Хто розподіляє ролі на землі? Бог?
Некрасов захоплювався талантом Шевченка, його стоїцизмом і завзятістю, прагненням бути вільним якщо не тілом, так думками і віршами. Шевченко «в нужді, в невідомості», «що ображається кожним неуком», важко йшов до волі.
І ось, коли, здавалося б, Шевченко вільний, «кінчився час його нещасливе»:
Тут йому Бог позаздрив:
Життя оборвалася.
Два останні рядки вірша відрізняються від загального розміру вірша. Ритм життя збитий, він обірваний в самому непідходящому місці, коли час жити і насолоджуватися, радіти і творити.
Вірш Некрасова наповнений гарячою любов’ю до людини, яка талантом заробила собі краще життя, який страждав за свій народ і любив його. Некрасов сам був дуже близький до народу, відчував його, тому смерть одного з його дуже талановитих представників не залишила поета байдужим.
<span>Когда я слушаю музыку , то представлял себе , сюжет , представляю картинку , как герои песни в моей голове создают историю песни , как они кружатся или наоборот сидят мирно , обсуждают, как они радуются или наоборот расстраиваются , совершают необдуманные поступки , это бывает так интересно , что если бы я могла это снять и сказать словами , то получился бы отличный клип </span>