Символічність оповідання Кафки «Перевтілення». Найбільший трагізм і песимізм світогляду австрійського письменника Франца Кафки полягає у його відчутті ворожості світу та життя імодини (зло, що в ньому існує в будь-яку хвилину може звалитися на и юдину і знищити її), у відчутті непереборного відчуження між людьми (людина приречена на самотність, ніхто не може її зрозуміти до кінця і не може допомогти їй в її нещастях; усі існуючі зв’язки між людьми — суспільні, сімейні, подружні — лише видимість, умовність). Новела Кафки «Перевтілення» — є символом цього трагічного відчуття світу автором, символом самотності людини, незахищеності її перед всевладним злом, що таїться в звичайному, буденному, символом відчуження між людьми, нездатними на справжню любов, на справжнє милосердя.
Вдаючись до такого художнього засобу як метафоризація, Кафка створює абсолютно алогічну, фантастичну ситуацію — перетворення героя, Грегора Замзи, на комаху, за описом схожу на жука-гнойовика. Ця ситуація прочитується дуже легко — на героя звалилось нещастя. Як исде себе людина в цій ситуації, як діють оточуючі її люди (зважимо, найближчі — батько, мати, сестра) — і є об’єктом зображення письменника. «Я не малюю людей, я розповідаю історії. Це картини, тільки картини», — пише Кафка, підкреслюючи, що він не прагне змалювати конкретну людину, дослідити її психологічний чи соціальний генезис. Він прагне в дусі своєї поетики відбити те загальне уявлення про взаємовідносини людини і світу, людини з іншими людьми, що він спостерігав у житті, в дійсності.
Чому Грегор Замза перетворюється на гидкого жука, а не на бар-нистого метелика? Напевно тому, що нещастя не буває привабливим. Це своєрідна екстремальна ситуація, яка необхідна для виявлення того, що н звичайних обставинах вміло маскується, приховується. А саме в екстремальних умовах людина діє відповідно до свєї справжної сутної батько — агресивний, мати — слабка і безпомічна як і сам Грегор, сест ра спочатку, певно, грається в милосердя, а надалі чинить чи не найжорстокіше. Проте справа не в конкретних батькові, матері, сестрі, («я н малюю людей…»), а в болючому відчутті автора відчуження, що існує навіть в сім’ї.
Образ жука з’являється у Кафки ще в одній новелі — «Весільні при готування в селі». Там читаємо: «У мене, коли я… лежу в ліжку, фігур якогось жука, жука-оленя чи хруща…». Тобто цей образ визрів у автор і, очевидно, пов’язаний з його власними асоціаціями.
Проте повного перетворення Грегора на жука не відбувається, ві залишається людиною, більше того, його людські відчуття, почуття.за гострюються, як це звичайно буває з людьми, коли з ними траплж біда — в десятки разів сильніше вони відчувають нечуйність, байдужі нещирість у ставленні до себе. Так сталося і з Грегором. Він завжди бувався про свою сім’ю, любив чимало доказів того: виконував робо ту, яку ненавидів, але це потрібно було для утримування сім’ї; сплачува. борги батька; мріяв зібрати гроші для навчання сестри в консерваторії) тепер же, викинутий якоюсь злою силою із людського суспільства, ві ще більше потягнувся до сім’ї в надії на порозуміння. Проте, це напевн вище людських сил — любити велетенського жука-гнойовика, що пов зає по стінах, стелі, залишає липкі, сірі сліди і виділяє страшенно непри ємний запах. Детально змальовуючи Грегора Замзу у вигляді комахи новелі, Кафка принципово наголошував, що малювати його у вигляді будь-якої комахи неможливо, підкреслюючи метафоричність зображен ня головного героя. Грегор не став комахою, твариною насправді. Це умовна ситуація, яка дуже яскраво і гостро передала авторське розумій ня місця людинив світі, її взаємовідносини з життям і собі подібними взаємовідносини відчуження.
<span>
Читать полностью: <span>http://tvori.com.ua/lyudske-i-tvarinne-v-obrazi-grigora-zamzi/#ixzz4vevKk1re</span></span>
