"Как скучно я живу!", - в очередной раз посетовала Маша, дочитав очередную книжку в яркой обложке. "То ли дело там... Магия, спасение миров, путешествия и приключения, эльфийские принцы или на худой конец гламурные вампиры... Ну почему, почему я живу здесь, а не там! Эх, попасть бы мне в мир фентези, уж там я бы..."
И тут... Маша тряхнула головой, не веря своим глазам. Книжный шкаф, битком забитый фентезийными книжками, исчез, а вместо него переливалось яркими красками светящееся окно портала. "Ух, ты!", - взвизгнула Маша, ныряя туда в чем была, в домашнем халате и тапочках. Сердце замирало от предвкушения. Вот сейчас ей скажут, что она - героиня пророчества и должна отправиться в полное опасностей путешествие...
"Что, опять?!" - вдруг услышала Маша. "Боги, как же мне надоели эти малолетние дурехи! Прошибают силой своего желания перемен ткань миров, а толку? С чего ты взяла, девочка, что если в родном мире тебе скучно, то где-то еще тебе станет веселее? Кому ты здесь нужна? Какие тебе принцы? И вообще, брысь отсюда, у тебя экзамен послезавтра."
Оно очень интересно закончилось:)
Пітьма і зло породили велетенського змія, щоб, урешті-решт. запанувати над світом. То було небачене страховисько, могутнє та спритне. Понад усе змій, якого звали Апопом, не любив сонце. Чи може пітьма любити сонце? А змій був дитям пітьми...
Усі друзі сонця-Ра ставали ворогами Апопа. Змій так люто ненавидів бога Ра, що навіть при згадці про нього починав дрижати.
<span>Глибоко під землею — житло жорстокого змія. Однак і туди проникають сонячні промені, бо щовечора, завершивши свій похід над землею, Ра спускається до підземного світу. Нікуди від нього не сховатися! </span>
<span>Скрізь це ненависне сонце! Я мушу позбутися Ра! — не тямлячи себе від люті, вигукнув Апоп. — Тільки тоді, коли на землі не стане цього бога, пітьма і зло запанують над світом!Відомо, що Ра кожного вечора мандрує водами підземного Нілу. А якщо випити воду підземної ріки? Тоді зухвалий Ра не зможе ніколи потрапити до царства пітьми... А там побачимо, що робити далі.<span>Апоп надимає черево й припадає до підземних вод. Він п'є довго, води в Нілі стає все менше та менше. От і все... Річище порожнє, за кілька хвилин воно зовсім висохне. Ра ніколи більше не потрапить під землю!</span>«Підступний змій думає, що коли він вип'є підземний Ніл. я не спускатимуся більше під землю... — розмірковував Ра. — Настав час покінчити з породженням пітьми і зла. Апоп повинен щезнути!»І непереможний Ра вирушає на вирішальну битву зі змієм! Він — сонце, а сонцю підвладний увесь світ.Битва була довгою й жорстокою. Змій такий дужий і великий, що Ра ніяк не міг його скорити. Та богові замало вбити Апопа. Спочатку треба примусити його повернути підземні води.Слава переможцеві! Слава великому Ра! Він здолав Апопа. притиснув його так, що той повернув підземний Ніл — випустив його зі свого бездонного черева! Тепер не варто вбивати змія, він переможений — нехай живе! Ра святкує перемогу! Ра — великодушний! Осяяний звитягою. бог сонця продовжує свою щоденну подорож...Даремно Ра пожалів Апопа. Зло ніколи не скориться світлу. Змій знову випив підземний Ніл, коли Ра тільки-но піднявся над землею. Наступної ночі все повториться знову. Змій Апоп. що не змирився з поразкою, знову нападе на Ра, а сонячний бог ще раз доведе свою непереможність.<span>Щоночі в підземному світі відбувається битва між силами світла й пітьми. Ця битва щоразу незмінно закінчується перемогою світла.</span></span>
Он тайно восхищается своей Родиной, она его манит, он нуждается в родных краях, он желает вернутся.
Сказка ложь да в ней намёк бодрым молодцам урок
