<span>Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 року в селі Кліщинцях, Золотоніського повіту, на Полтавщині, в небагатій дворянській сім”ї. </span>
<span>В 1858 році, після закінчення гімназії, разом з М.Лисенком вступає до Харківського університету</span>
<span>У 1861 р. М.Старицький залишив на деякий час університет і повернувся до рідного села. </span>
<span>Незабаром М.Старицький повертається до університету, який закінчує у 1864 році. Уже в 1865 році у львівському журналі “Нива” під псевдонімом “Гетьманець” з”являються його переклади віршів Лермонтова, Гейне, байок Крилова. </span>
<span>Перші оригінальні вірші М.Старицького, що дійшли до нас, датовані 1865 роком. </span>
<span>Коли наприкінці 1881 року уряд дозволив українські вистави, українська драматургія була досить бідна. </span>
<span>Систематично працювати над прозою М.Старицький почав 1891 року, коли фактично припинив свою театральну діяльність. З глибоким реалізмом написані його повісті “Осада Буші”(1891р.), “Непокорный”(1892р.), “Заклятая пещера”(1892р.), “Червоный дьявол”(1896р.) та інші.Найбільшої уваги заслуговують твори: трилогія про Богдана Хмельницького: романи “Перед бурей”(1895р.), “Буря”(1896р.), “Упристані”(1897р.). Тема роману “Последние орлы”(1901р.) – Коліївщина, велике народне повстання 1768 року проти польського панства й католицько-уніатського духовенства. Найбільш відомий читачам історичний роман “Разбойник Кармелюк “(1903р.)</span>
<span>В 1902 році М.Старицький знову повертається до видавничої справи, клопочеться про щорічний альманах, де б друкувалися твори відомих письменників і молодих початківців.</span>
<span>Помер М.П.Старицький 27 квітня 1904 року і похований у Києві на Байковому кладовищі.</span>
Роль, которую бы я взяла в комедии "Горе от ума" - Чацкий. Это открытый и честный человек, который пытается противостоять обществу Фамуса, но не может, потому что в этом обществе работает "закон стада", сплетни и обман. Все осмеивают его и считают, что он сумасшедший. Поэтому Чацкому тошно находиться в этом обществе, они не понимают его. Александр Андреевич говорит все, о чем думает, но его как всегда никто не слушает. "Безумным вы меня прославили всем хором". Никто не понимал, что Чацкий оказался умнее всех, добр, чист и справедлив.
Дубровский;Жилин и Костылин;Очумелов;Лиза Муромская;Ихтиандр; Постников;Фома.
Солнце склонялось на запад, стало заходить в красивые лёгкие облака, смягчая синь за далёкими извалами полей и бросая к закату, где небо уже золотилось, великие светлые столпы, как пишут их на церковных картинах.
Он не хотел потерять воинов против Пугачева , ведь она могла погибнуть и Россия потеряла бы людей.Он решил не помогать ему))
