лес зеленый и одежда зеленая все Логично
Ответ:
<h2>Байрон «Хотів би жити знов у горах» у перекладі Д.Паламарчука. Аналіз. </h2><h2 /><h2> </h2><h2 /><h2>Вірш «Хотів би жити знов у горах» написаний дев’ятнадцятирічним Байроном у 1807 році, коли він був ще студентом Кембриджа. Цей вірш входить до першої збірки віршів молодого поета «Години дозвілля» (Hours of idleness).</h2><h2 /><h2>Головна тема вірша – протест проти загальноприйнятних норм моралі тогочасної Англії.</h2><h2 /><h2>Ідея – втеча з сьогодення до радісного світу минулого дитинства.</h2><h2 /><h2>Вірш являє собою внутрішній монолог поета, який живе у духовній пустці, без любові та друзів. Такі самі ідеї турбували його сучасників. Тому поезія Байрона віддзеркалює основні проблеми того часу.</h2><h2 /><h2>Художні особливості вірша:</h2><h2 /><h2> </h2><h2 /><h2>Епітети: дитям безжурним, в морях суворих, хвиль розбурханих, Англії пихатій, грізний океан, вертепний галас, втіх нещирих, дух похмурий мій, небо грозове.</h2><h2 /><h2> </h2><h2 /><h2>Порівняння: душа, мов птах прип'ятий; як мені з душного світу, мов голуб до свого кубла, у небо грозове злетіти.</h2><h2 /><h2> </h2><h2 /><h2>Риторичні звертання: дай утекти мені, талане, на лано урвищ і горбів; То, Правдо, промінь твій жорстокий вернув мене у ниций світ; А ти, о Жінко, світоч вроди.</h2><h2 /><h2 /><h2>Риторичні запитання: Навіщо ж темрява ховає той знак останньої межі? Де ж друзів коло? Чом не склалась та приязнь вірна і свята? </h2><h2 /><h2 /><h2>Метафори: серце стало крижаним; тамує келих скорботу й біль; я серцем завжди сирота; в серці в мене стільки льоду; світ лукавства і облуди.</h2><h2 /><h2 /><h2 /><h2 />
А хотя может быть и Тургенев
труд:В русских деревнях землепашество было подтверждением полноценного мужского статуса. Поэтому мальчики-подростки должны были работать в поле. Они удобряли землю (раскидывали навоз по полю и следили, чтобы его комья не затрудняли работу плуга), бороновали (рыхлили верхний слой почвы боронами или мотыгами), вели под уздцы запряжённую в борону лошадь или ехали на ней верхом, «когда отец ведёт борозду».
Если земля была комковатой, то отец усаживал сына на борону, чтобы утяжелить ее, а сам вёл лошадь под уздцы. Подростки принимали самое активное участие и в сборе урожая.
С 11-13 лет мальчика уже привлекали к самостоятельной пахоте. Сначала ему выделяли небольшой участок пашни, на котором можно было потренироваться, а к 14 годам подросток сам мог уверенно вспахать землю.
Главное значение спора Чацкого и Фамусова заключается
в том, что в ней зарождается и определяется социальный конфликт
между героями.