Это очень отважная работа она спасает жизни многих людей в трудные времена. Военными становятся не сразу а только проходя через упорные и интенсивные тренировки.Командиры так проверяют ваше мужество и отвагу. Чтобы стать героем надо быть смелым, упорным, сильным и конечно же умным.У военных есть много подкатегорий например: медик, штурмовик, командир, инженер, танкист и тд.
Я считаю что автор хотел передать её внутренний мир и её внешнию и живую ,в душе же она очень творческая личность
Поетичну творчість Калинця, за пропозицією самого автора, прийнято хронологічно поділяти на дві головні частини: дев'ять книжок, написаних перед ув'язненням у 1972 р. (з них офіційно в УРСР опубліковано було лише першу — «Вогонь Купала», 1966, решта функціонувала у самвидавному обігу) і вісім — написаних під час ув'язнення та на виселенні (до 1991 р. функціонували тільки у Самвидаві). Згідно з цим поділом і було підготовлено та випущено два томи поезій Калинця — «Пробуджена муза» (Варшава, 1991) та «Невольнича муза» (Балтимор — Торонто, 1991). 1991 року збірку вибраних поезій «Тринадцять алогій» видано було також в Україні і у Росії.
Ілюстрації до збірки поезій Ігоря Калинця «Відчинення вертепу», які були видрукувані в Лондоні під назвою «Поезії з України» створив у 1969 Богдан Сорока.[1] Це спонукало КДБ порушити кримінальну справу проти художника, десятиліття його твори забороняли виставляти і згадувати його ім'я у пресі. Інші збірки поета: «Підсумовуючи мовчання» (1971), «Коронування опудала» (1972), «Слово триваюче» (1997), «Терновий колір любові» (1998).
Один із найтонших дослідників поезії Калинця Данило Гузар-Струк у передмові до «Невольничої музи» виокремлює «три головні течії» в його поезії: «оспівування культури, любовне прагнення та суспільний протест». Висока культура поетичного мислення й мовлення, любов до текстових стилізацій, надзвичайна формальна винахідливість притаманні Калинцю упродовж усього його творчого розвитку, а такі риси як ерудиція, іронічність, шляхетність у поводженні зі словообразом роблять цю поезію без перебільшення видатним явищем.
Ответ:
Да ведь она по ночам дома бывала, а не на поле. Ну, вот роса-то на нее и не падала, как на два других цветка.
По этому ее муж и узнал.
Объяснение:
Три женщины были обращены в цветы на поле; но одной из них было дозволено ночью домой уходить с поля. Вот и сказала она однажды своему мужу под утро, когда ей надо было к своим товаркам возвращаться и на поле красоваться: «Вот, если ты сегодня перед полуднем придешь да меня-то сорвешь, так я буду от чар избавлена и навсегда при тебе останусь!»
Все так и случилось.
Вот теперь и догадывайся, по чему муж жену узнал, когда все три цветка были во всем равны и без всяких отличек?
