Там расскащываетсч о девочке у которой рано умерла мать. и ее воспитывает отец он делает игрушечные корабли. однажды девочка идет на реку где на корабля встречает ее принц и они дили долго и счастлиао
Природа… Шовковиста травиця манить побродити босими ногами. Ніжне і ласкаве сонечко так і кличе нас засмагнути. Джерельна прозора вода тихоплинної річки приваблює своєю прохолодою. Як же радісно і приємно відчуваєш себе на лоні природи. Не знайти слів, щоб висловити своє захоплення красою рідного краю, не збагнути мудрості матінки-землі, яка наділяє нас не тільки матеріальними, а й духовними дарами. Вона ділиться з нами своїми таємницями, загадками, облагороджує душу.<span>Скількох митців слова, пензля, музики надихнула природа на створення шедеврів! Скільком подарувала в віру у власні сили, розум, талант, повернула до роботи і життя, врятувала від розчарування. Ліричний герой новели М. Коцюбинського «Intermezzo», втомлений постійним «мушу», «треба», зневіряється в собі, тікає від життєвих проблем, людей на лоно природи. Ось він сідає на полі, заплющує очі і слухає жайворонків: «Вони сіють пісню на дрібне сито і засівають поля». Тут усього багато: неба, сонця, веселої зелені. Краса і гармонія поля відроджують у душі героя потребу в спілкуванні з людиною, прагнення зарадити її горю, тому він і повертається знову до людей.</span>
Отец семейства,Петр Терентьев уходит на войну,а его маленький сынишка Стёпа не знает,что и подарить отцу на память. В итоге дарит старого жука-носорога в спичечном коробке,которого он,Стёпа,поймал на огороде. И вот этот жук прошёл всю войну вместе с Петром Терентьевым,побывал и в госпиталях,и на разных фронтах. Пётр очень хранил жука,память от сынишки. А после войны Пётр и жук вернулись домой.
Ломоносов бил абразавний чилавек Он хадил па паслидней моде