Цибуля - цибуленька.
Часнок - часночок.
Петрушка - петрушечка.
Морква - морквочка.
Часо́пис — друковане періодичне видання у вигляді книжки.Назва будь-якого періодичного видання: газети, журналу тощо.Згідно з ідеологією пуризму слово «часопис» прийнятніше для вживання в українській мові, оскільки воно не іншомовного походження.
Відповідь:
Риси вдачі маленького хлопчика, його щирість, людяність.
Цитатна характеристика героя «...Всі звали його лише Тирликом. Може, прозвали його отак ще тоді, коли він був зовсім маленький і не вимовляв звука «р». І хоч він давно уже освоїв цей капосний звук — він у нього лункий та розкотистий, як у Полкана, коли того дуже роздратувати, — але так і лишився Тирликом».
Чуйність, сердечність і доброта;
Пояснення:
<span>Морфологічний розбір <span> </span><span>
Вісімнадцять – числівник. </span><span>
</span><span>I<span>. (Скільки?) – вісімнадцять.
</span> <span> Н. ф. – вісімнадцять.</span></span> </span>
<span><span>II.
Пост. – кількісний, цілий, простий<span>;
</span> <span>непост.
– Н. в.
</span>III. (Скільки?) – вісімнадцять <span>
</span> (яким є членом речення, треба
дивитись по реченню; <span>
у такій формі може бути підметом, присудком, додатком)</span></span>
<span>
Д<span>ев’ять – числівник. </span><span>
<span><span>I. (Скільки?) – дев’ять.
</span> Н. ф. – дев’ять. </span></span></span>
<span><span>II.
Пост. – кількісний, цілий, простий<span>;
</span><span> непост. – Н. в.
</span><span>III. (Скільки?) – дев’ять
</span> (яким є членом речення, треба
дивитись по реченню; <span>
у такій формі може бути підметом, присудком, додатком)</span></span></span></span>
Мандрівка містами України
З давніх-давен у людей виникло прагнення проникнути в сутність географічних назв. Кожна з них немовби запрошує прочитати її неповторну і приховану віками історію, кличе відгадати покриту нашаруваннями сторіч істину. Народження деяких назв сягає прадавньої давнини. З тих пір - унаслідок вічної зміни картини світу і розвитку мов - відбулися значні перетворення і в найменуваннях міст. Нерідко вихідну форму слова можна встановити тільки за історичними джерелами або реконструювати мовознавчими методами.
Тож я пропоную спробувати підняти завісу таємниці над іменами найстаріших міст нашої України.
Оповідь про заснування Києва містить "Повість временних літ", за якою (із посилання на старовинну легенду) три брати: Кий, Щек і Хорив та їх сестра Либідь - були засновниками цього міста, нинішньої столиці України. Брати стояли на чолі східнослов'янського племені полян, а на честь старшого брата Кия було названо Київ шляхом додавання до особового імені "Кий" префікса -ів (-евъ).
Легендою оповита і назва міста Чернігів. її пов'язують з іменем хороброго сіверського князя Черного, що славився в борні проти хазар. До нашого часу збереглася в Чернігові Чорна могила - слов'янський курган X століття. За переказами, в ній нібито поховано князя Черного (Чорного), легендарного засновника Чернігова.
Місто Житомир виникло як центр одного з древлянських племен - житичів. Назва міста витлумачується так: "мир (місто) житичів". Слово "мир" у деяких слов'ян раніше означало "округ, область, світ".
Перші згадки про Ужгород припадають на 903 рік. З цього часу аж до розпаду Австро-Угорщини його називали Унгвар - "фортеця на річці Унг", де угорське слово "вар" - "фортеця", а "Унг" - угорська назва річки. Тепер закріпилася назва "Ужгород", яку утворили слова "Уж" (назва річки) і "город" (у старому значенні "укріплене місце").
В основу назви Луцьк покладено слова "лука" ("вигін річки, коліно, річкова затока"), бо він розташований на підвищенні і оточений з трьох боків крутими вигинами річки Стир. За допомогою слов'янського суфікса -ск - утворений відносний прикметник, який перейшов в іменник.
Назва Полтави походить від річки Лтави (Олтави) - притоки Ворскли. Можливе й інше витлумачення топоніма: Лтава і Полтава - різночасові найменування того самого населеного пункту; у такому випадку друга назва утворена від першої за допомогою префікса по-.
Існує припущення, що Чернівці та Чернігів є якоюсь мірою тезками, бо в основу першого теж покладено особове ім'я Чорний, а формант -івці позначає мешканців. Є ще інша думка: поселення називалося так за чорні на вигляд споруди із землі і дуба.
Данило Галицький, збудувавши у XIII столітті замок на Княжій горі, назвав його іменем сина Льва - так розповідає старовинний переказ. За іншою легендою, Львів заснував сам Лев Данилович, а не його батько.
Черкаси названі так з "вини" черкесів, які у XIII столітті переселилися сюди з Північного Кавказу, заклавши біля Дніпра нове поселення.
Гадають, що у назві міста Ровно (Рівне) відображається рівнинний характер місцевості, оскільки воно було закладене на рівнині, обрамленій височиною.
Назва Вінниці пішла від слова "віно" (посаг, придане, дарована земля). Це має реальну основу: місто і прилеглі до нього землі в XIV столітті князь Ольгард подарував своїм племінникам.
Від злиття двох слів "терен" і "поле" походить назва міста Тернопіль, історія якого сягає 1640 року.
Щодо Харкова, то існує декілька припущень з історії походження його назви. Але більшість дослідників сходиться на тому, що наше місто було названо іменем першого поселенця козака Харка, який заснував хутір на низовинній, болотистій місцевості. З того часу минуло більш як 350 років; і сьогодні гідна слава Харкова сягає далеко за межі України.