Вы послухайте ребята
Нескладуху вам спою:
У ворот стоит телега
И лягает верею*
*Верея — столб, на который навешиваются ворота
Вы послушайте девчата
Нескладуху буду петь:
На дубу свинья пасется
В бане парится медведь
Я с высокого забора
Прямо в воду упаду
Ну кому какое дело
Куда брызги полетят!
Сапоги сшил из рубашки
А рубашку из сапог
Дом поставил из опилок
— Вышел славненький домок
Запрягу я котку в дрожки
А котенка в тарантас
Повезу свою хорошую
Всем людям напоказ.
Сидит заяц на березе
При калошах, при часах
Я спросила: — Сколько время?
— Не женатый холостой.
На болоте, на снегу
Укусил комар блоху
Сидит заяц на березе
Умирает со смеху.
Песни петь — ноги кривые
Плясать голос не дает
Я пошел бы к теще в гости
Да не знаю где живет.
У моего миленка
Плохая кобыленка
Она стояла у горы
Ее заели комары.
Сидит заяц на заборе
Ломом опоясаный
Ну и пусть себе сидит
Может он медведя ждёт.
Сайрес Смит
Наб (Навуходоносор) —
Гедеон Спилет —
Бонавентур Пенкроф
Герберт (Харберт) Браун
Айртон
Топ —
Юп (Юпитер)
Голландские черепицы, рыцарские романы, восковые свечи, букли, тупей, шиньон, бриллиантовые перстни, салоп, монета империал, шароварцы, кушак, фрак, бергамоты, бекешь, игра в вист, серебряные шандалы, резные стулья, кресла, столы, комоды, лежанка, голландские изразцы, золотая клетка, хрустальные люстры, железные рыцари, кисейные занавески, фарфоровые китайские куклы, медная дверь, балдахин, шляпы с перьями, мантия, шлейф, золотое блюдо, сад в английском вкусе, бриллианты, яхонты, изумруды, аметисты, розги
8) Этот рассказ называется "Муму" потому что в нём описывается о преданной любви к собаке , о товариществе. Муму своего рода является главным персонажем на котором строится рассказ.
9) На протяжении всего рассказ он отдавал своего товарищу больше , чем мог. Он в глазах собаки был отличным хозяином. И вот цитаты из текста:
Сила-он только двинет плечём-и не только телегу,самоё лошадь спихнёт с места
Трудолюбие-одарённый необычайной силой,она работал за четверых -дело спорилось в его руках,и весело было смотреть на него
Старательность-усердно исполнял он свою обязанность:на дворе у него никогда ни щепок не валялось,ни сору
Достоинство-Герасим был нрава строгого и серьёзного,любил во всём порядок
Терпение-глухонемой Герасим подчинялся приказаниям барыни,так как был крепостным,подневольным человеком Сострадание к людям-...начальница Татьяны,принялась её,как говорится,шпынять и до того её довела,что та,бедная,не знала,куда глаза деть,и чуть не плакала с досады.Герасим вдруг приподнялся,протянул свою огромную ручищу,наложил её на голову кастелянши и с такой угрюмой свирепостью посмотрел ей в лицо,что та так и пригнулась к столу.Все умолкли. Умение любить-Герасим поглядел на несчастную собачонку,подхватил её одной рукой,сунул её к себе за пазуху и пустился большими шагами домой.Он вошёл в свою каморку,уложил спасённого щенка на кровати,прикрыл его своим тяжелым армяком,сбегал сперва в конюшню за соломой,потом в кухню за чашечкой молока.
Трагедія Другої світової війни у зарубіжній літературі
(на матеріалі творів Г. Белля та В. Бикова)
Війна — це неприродний стан людини. Знецінюючи найбільшу коштовність на землі — людське життя, вона є трагедією як для переможних, так і для переможців.
У Другій світовій війні і уряду, і народи країн антигітлерівської коаліції мали ясну позитивну мету: вони боролися проти фашизму. Тому література про цю війну мала, в першу чергу, антифашистську спрямованість, патріотичний пафос. Проте не менш вагомими тут є протест проти самої сутності війни як насильства над людиною, проти війни, яка знищує в людині людське і перетворює її на потвору з психологією тварин. Саме такий підхід у зображенні війни спостерігаємо у творах Г. Белля, В. Викова, Я. Івашкевича, В. Некрасова.
Війна у творах німецького письменника Геріха Белля — це війна переможених. Він зображує її останній період — період відступу і поразки, проте Белля цікавила не війна як така, а людина на війні. "У величезній кількості жертв, — говорить він, — губиться окрема людина...", саме ця окрема людина, її страждання стають центральним об'єктом зображення.
Герої Белля — солдати, єфрейтори, фельдфебелі, обер-лейтенанти — прості служаки, виконавці чужої волі, шо не знайшли в собі сили протистояти фашизму, а тому самі певною мірою страждають від своєї причетності до його злочинів. Ні, Белль не виправдовує їх — він співчуває їм як людям.
Маленьке оповідання Белля "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..." пронизане величезним антивоєнним пафосом, до того ж йдеться не тільки про заперечення фашизму, а й будь-якої війни.
Сюжет оповідання будується на поступовому впізнаванні головним героєм, молодим пораненим солдатом, гімназії, в якій він навчався протягом восьми років і яку залишив всього три місяці тому, коли був відправлений прямо від шкільної парти на фронт.
Детально змальовуючи реквізит гімназії тогочасної фашистської Німеччини (погруддя німецьких володарів від "великого курфюрста до Гітлера", "взірці арійської породи" на стінах, погруддя Цезаря, Цицерона, Марка Аврелія, Гермесова колона, зображення Зевса, Ніцше і т. п.), Белль показує читачеві, що подібний реквізит відповідає певній системі виховання і в даному випадку — виховання расизму, власної вищості і непереможності.