- Трудолюбие (трудился каждый день) - Настойчивость (42 дня делал только 1 полку для пещеры) - Исполнительность (стремился сделать все как можно лучше). Р. Крузо во время пребывания на острове научился делать много того, чего не умел раньше, благодаря своей настойчивости, трудолюбия и смекалки. Эти черты помогли ему обеспечивать себя всем необходимым месяцами и годами и выживать на необитаемом острове. Жизнь на необитаемом острове способствовало также его нравственному совершенствованию. К черт характера Робинзона можно добавить следующие: терпение, милосердие, воздержание. Что помогло Р. Крузо оставаться человеком? работа; ведение календаря; записи в дневнике; распорядок дня; чтение Библии; общения (с домашними животными, попугаями, Пятницей)
Оповідання «Лобо»
увійшло до збірки Сетона-Томпсона «Тварини, яких я знав». Це один із
кращих творів Сетона-Томпсона з його «вовчого» циклу. До цього циклу
входять, окрім «Лобо», «Вінніпегський вовк», «Бедлендський Біллі, або
Вовк-переможець», «Тіто. Історія лугової вовчиці».
В основі оповідання «Лобо» лежить випадок, який трапився з письменником у
1893 році. Фітц Рандольф, один з його знайомих, запросив
Сетона-Гомпсона на свою ферму у Нью-Мексіку на полювання. Фермер
запропонував досвіченому мисливцю угоду: Сетон-Томпсон мав поділитися
своїм мисливським досвідом з місцевими ковбоями в обмін на шкури
зпольованих хижаків. Долина Курумпо вважалась одним із найкращих
тваринницьких районів у штаті. А там. де багато худоби, — багато вовків.
Найвідомішим ватажком зграї там був величезний вовк, надзвичайно
розумний і сильний. Сетон-Томпсон вирішив вполювати цього звіра.
У передмові до збірки
«З життя тих, кого переслідують» Ернест Сетон-Томпсон писав: «Мені
дорікали за те, що я вбив Лобо, а головне за те, що я — до великого жалю
добросердечних читачів — з великими подробицями розповів про це. На ці
докори я відповім такими запитаннями: «Який настрій викликало у читачів
оповідання про Лобо? На чиєму боці їх симпатії — на стороні людини, яка
вбила Лобо, чи на боці цього благородного хижака, який закінчив своє
життя так, як прожив| його: з гордою гідністю, без остраху, мужньо?».
Пушкин описывает мачеху, не скупясь на эпитеты.
Молодая, статная, видная красавица,царица надменная. Высокая, стройная и с красивым лицом.Умная,но характер у мачехи скверный. Гордая, капризная, упрямая, она всегда стремится к своей цели,не умеет уступать.Своенравна и ревнива-любит делать всё по-своему,ревнивая,внимание должно уделяться только ей,никто не смеет стоять у неё на пути.Добродушна, весела-только с зеркальцем,любит лесть,а зеркальце Мачеха гордилась своей красотой,считала себя выше других.
Автор показывает своё отношение к царице через действия мачехи,троекратные повторы делают царицу одержимой своей красотой.Разговаривая с зеркальцем,мачеха счастлива
Лес-листья-гусиницы-синицы-ястребы( это 1 цепочка)