В произведении Льва Толстого «Кавказский пленник» речь идет о судьбах двух офицеров. Вот в этом и все сходство, ведь в жизни Жилин и Костылин – полные противоположности. Жизненные дороги героев разные, потому что Жилин мужественный и в то же время добродушный, а Костылин – слабохарактерный трус.
События в рассказе развиваются довольно просто. Оба героя попадают в плен к татарам. И вот во время захвата уже проявляются черты характера каждого из них. Костылин здесь впервые проявляет трусость, когда не прикрывает своего товарища, имея пистолет. Уже в плену, когда горцы заставляют обеих писать письмо родным с прошением дать за них выкуп, проявляется благородство Жилина. Он жалеет мать. Понимая, что ей негде взять три тысячи монет, он не только сбивает цену до пятисот, но и адресует неправильно конверт. Отважный офицер надеется только на побег. А вот Костылин сразу пишет близким, чтобы они дали за него выкуп в пять тысяч рублей, и ждет, когда же его отпустят.
К тому же Жилин, когда стает пленником, не ждет чуда, а завоевывает уважение окружающих тем, что делает игрушки и ремонтирует какие-то вещи. Много людей, видя в нем мудрого человека, часто обращаются за советами, а татарская дочка Дина тайно приносит ему что-то покушать. Ленивый Костылин в это время просто ничего не делает.Противоположность характеров подчеркивает автор и во время первого побега. Нелегко было бежать в колодках, но Жилин терпит боль, старается не унывать. Костылин же сразу проявляет слабодухость. Растерев ноги, он не может терпеть боль, стонет и подумывает о возвращении. Жилин еще какое-то время пытается его тащить на себе, а Костылин в этом эпизоде выглядит очень жалким. Ведь из-за него им не удалось бежать.
После возвращения в плен Жилина не покидает мысль о побеге. Осуществить его офицеру помогает Дина. Нелегко он проходит этот путь беглеца, но, оказавшись на воле, заботится и о Костылине. Товарищи собирают деньги для его выкупа. Толстой уже в подборе фамилий указал, что эти люди совсем разные. Жилин – подвижный, Костылин – очень тяжелый на подъем.
1. кедровка
2. не поняла .... Затеси?
3. белая рыба
4. <span>"Идёшь в лес - бери еду, бери - спички"
5. не помню.
6. В рассказе говорилось, что его семья жила у реки Енисей, в Заполярье(то бишь Заполярная тайга)</span>
Особливо жорстокою, неочікуваною, страшенною у своєму перебігу та наслідках є Друга світова війна.
Інтелігенція, зокрема письменництво, не могла залишитися осторонь величезної трагедії людства в цілому та окремих народів. Чимало письменників пройшли війну, брали участь у боях, втрачали близьких та друзів, були свідками жахливих родинних історій розлучень та щасливих єднань. Багато віршованих та прозових творів митців з різних куточків світу відобразили горе, кров, сем, злість, сльози – усі атрибути війни.
Кожна воююча країна виголошувала надто гучні речі, зависокі ідеали та священі інтереси прагла боронити, саме тому багато хто не одразу відкрив анти людяність війни та брехливість воєнної пропаганди. Одразу проти кровопролиття висловлювалися Стефан Цвейг та Бертольд Брехт. Письменники Ернест Міллер Хемінгуей, Уільям Фолкнер, Еріх Марія Ремарк пройшли Першу світову війну і «оцінили» всі жахи мілітаризму та військової агресії. В своїх творах вони показують біль втрат та відчай людей, відсутність будь-якої надії на нормальні умови існування, звичайне людське життя. Фронтовики, вірячи в певні ідеали, проходили війну, але повністю зневірячись у своїй правоті не могли знайти спокою у повоєнні часи. Так народилася генерація «втраченого покоління».
Пауль Целан у своїх збірках про війну висвітлює увесь спектр переживань, які завдає людині невизначене завтра, втрата близьких або постійна загроза життю рідни. «Останнім актом історії» називає поет війну і чекає на Страшний суд після неї.
Генріх Белль у своєму «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…», як і в інших творах показує звичайну людину на війні, жертву обставин та часу, в якому випало жити. Герої – звичайні солдати, які не знайшли внутрішньої сили повстати проти фашистської системи, і тепер постійно страждаючі від причетності до горя інших.
Письменник не тільки засуджує фашизм, але й будь-яку війну, як прояв насильства над людиною.
Багато інших письменників та поетів всього світу різко засудили у своїх творах Другу світову війну та несли гасло не допустити ніколи більше подібних трагедій.