Пущин Иван Иванович
Дельвиг Антон Антонович
Данзас Константин Карлович
Кюхельбекер Вильгельм Карлович
Матюшкин Фёдор Фёдорович
Однозначным, Дальше пишу чтобы бвло 20 символов
<span>взросление проходит для каждого человека весьма болезненно, в сочетании с юношеским максимализмом и бурей страстей. душевными переживаниями, этот букет эмоций и новых впечатлений от открывающихся новых уже не детских впечатлений захлестывает нас. Именно поэтому я считаю , что многие литературные гении творили в юные годы, и уже тоже на высоте мудрости прожитых лет. от того и характер произведений молодых авторов отражает чувства любви, преданности , верности, что так характерно молодым людям любого исторического отрезка времени и даже в наши меркантильные дни.</span>
Лень лени за ложку взяться, а не лень лени объедать.От лени губы блином обвисли. От лени мохом оброс.После хлеба-соли отдохнуть часок — завернется сала кусок да лени мешок.Лень старше нас. Лежи на печи, да ешь калачи. Лень без соли хлебает. Хоть три дня не есть, а с печи не слезть. У него руки вися отболтались. В лес не поедем, так и на полатях замёрзнем. Труд человека кормит, а лень портит. Либо ткать, либо прясть, либо песни петь. Лень одёжу бережет.
Ответ:
Объяснение:Людині властиво любити. А кохання — це вінець любові. Просто кохання рядової людини проходить непомітно для оточення, а кохання неординарної особистості уособлює вічність і безсмертя. Тож природно, що кохання Йоганна Вольфганга Ґете не пройшло непомітно, а вилилось у творчості.
А оскільки трагедія "Фауст" створювалась протягом тривалого часу, то її автор переживав у ці роки багато потрясінь, він знаходив і зрікався, любив і страждав. І невідомо, чи існувала б сама трагедія, якби її автор не пережив першого кохання до Кетхен Шенкопф і зречення його задля врятування особистої свободи, якби не було в його житті нового спалаху життєлюбства, що прокинулось у любові до дочки сільського пастора Фредеріка Бріон — і втечі від неї; якби не було в його житті одруження з юною Христіаною Вульпіус, яка стала матір'ю його сина.
Отже, історія з Маргаритою в трагедії "Фауст" — це сповідь юнацтва. Все своє життя Ґете вважав, що "...вінцем природи є любов. Тільки через любов наближаються до неї". На цьому підґрунті розгортаються шукання Фаустом найвищої миті, на цьому підґрунті визрівають його сумління щодо виходу з вічного замкненого кола:
Я рвуся від жаги,
і в насолоді я жаги жадаю.