Рассказ М. Шолохова «Судьба человека» - одно из вершинных произведений писателя. В центре его - исповедь простого русского человека, прошедшего две войны, пережившего нечеловеческие муки плена и не только сохранившего нравственные устои, но и оказавшегося способным дать любовь и заботу сироте Ванюшке. Жизненный путь Андрея Соколова был путем испытаний. Он жил в драматические времена: в рассказе упоминаются гражданская война, голод, годы выхода из разрухи, первые пятилетки. Но характерно, что в рассказе эти времена лишь упоминаются, без привычных идеологических ярлыков и политических оценок, просто как условия существования. Внимание главного героя сосредоточено совсем на другом. Обстоятельно, с нескрываемым любованием говорит он о жене, о детях, о работе, которая пришлась по душе(«завлекли меня машины»), о семе ином достатке («дети кашу едят с молоком, крыша над головою есть, одеты, обуты, стало быть все в порядке»). Эти простые земные ценности и есть главные нравственные обретения Андрея Соколова в довоенное время, это его нравственная основа.
Нет ни политических, ни идеологических, ни религиозных ориентиров, а есть извечные, общечеловеческие, общенародные понятия (жена, дети, дом, работа), наполненные теплом сердечности. Они стали духовными опорами Андрея Соколова на всю последующую жизнь, и в апокалиптические испытания Великой Отечественной войны он входит вполне сложившимся человеком. Все последующие события жизни Андрея Соколова представляют собой испытание этих нравственных устоев « на излом». Кульминация рассказа - побег из плена и прямое столкновение с гитлеровцами. Очень важно, что Андрей Соколов относится к ним с каким-то эпическим спокойствием. Это спокойствие - от воспитанного в нем уважительного представления об изначальной сущности человека. В этом причина наивного, на первый взгляд, удивления Андрея Соколова при столкновении с варварской жестокостью гитлеровцев и ошеломленности перед падением личности, развращенной идеологией фашизма.
<span> Столкновение Андрея с гитлеровцами - это борение между здоровой, опирающейся на мировой опыт народа нравственностью и миром антинравственности. Суть победы Андрея Соколова состоит не только в том, что он принудил самого Мюллера капитулировать перед человеческим достоинством русского солдата, а еще и в том, что он своим гордым поведением хоть на миг пробудил в Мюллере и его собутыльниках что-то человеческое («тоже рассмеялись», «поглядывают вроде помягче»). Испытание нравственных устоев Андрея Соколова не исчерпывается смертными муками фашистского плена. Известие о гибели жены и дочери, смерть сына в последний день войны, да и сиротство чужого ребенка, Ванюшки, - это тоже испытания. И если в столкновениях с гитлеровцами Андрей сохранил свое человеческое достоинство, свою сопротивляемость злу, то в испытаниях своей и чужой бедой он обнаруживает нерастраченную чуткость, невытравленную потребность дарить тепло и заботу другим. Важной особенностью жизненного пути Андрея Соколова является то, что он постоянно судит себя: «До самой смерти, до последнего моего часа, помирать буду, а не прощу себе, что тогда ее оттолкнул!» Это голос совести, возвышающей человека над обстоятельствами жизни. Кроме того, каждый поворот в судьбе героя отмечается его сердечной реакцией на свои и чужие поступки, события, ход жизни: «Сердце до сих пор, как вспомню, будто тупым ножом режут…», «Как вспомнишь нелюдские муки… сердце уже не в груди, а в глотке бьется, и трудно становится дышать», «оборвалось у меня сердце…» В конце исповеди Андрея Соколова появляется образ большого человечьего сердца, принявшего в себя все беды мира, сердца, истраченного на любовь к людям, на защиту жизни.</span>
Что значит любить ? Вы любите маму ? Любите не вставать по утрам ? Любите отдыхать после изнурителтной работы . Ведь так , все перечисленое вы любите . Но сила и значимость любви к тому или иному . Разная , разная степень любви . Любит с точки зрения науки это реагировать на что-то очень позитивно , выбросом кучи эндорфинов . Но все же что такое любить , и главное как . Многие люди кого-то любят . А те что не любят , просто хорошо скрывают это . Практически каждый мечтает быть любимым . Есть лишь одна проблема в этом светлом чувстве . Когда человек хочет быть любимым, но не умеет любить. Любить это не только счастье , улыбки . Любить это ссоры , слезы , боль . Но ведь самое главное это находить золотую середину .Любите , и будьте любимы .
1.Головне місце дії повісті.
У мальовничій Англії події належать до кінця царювання Річарда першого (Левине Серце)- англ. король, учасник третього хрестового походу. Під час його правління в Англії феодальні смуги продовжувались мужособна боротьба.
2.Свинопас і Вамба.
Свинопас
на шиї цікава річ мідне кільце, як нашийник було написано: Гурт син Беольвульфа уроджений раб Седрика Ротервудського.
Вамба
На шиї срібний нашийник із написом: Вамба син Безмозкого, раб Седрика Ротервудського. По шапці з дзвіночками та й по самій формі її також по придуркуватому і водночас хитрому виразу обличчю Вамби можна було здогадатися що він один із клоунів чи блазнів, котрих багаті люди тримають заради потіхи у себе вдома.
3.Наближення ковалькади.
Склад із десятків чоловік пріор Жарво,відомий всій окрузі як великого любителя полювання, веселих гулянок.
4.Несподівана звістка для Седрика.
5.Ровена-граціозна красуня.
6.Проведний мандрівник.
(Ісак із Йорка)- сухорлявий старий високого зросту на кожному кроці смірляво вклонявся.
7.Подвиг на Святій Землі.
8.Лицарі, що підтримають славу Англії.
-1- хоробрий Річард, король Англії
-2-граф Лестер
-3-Гомас Малтон із Гілстенда
-4-сер Фолк Дюйм
-5- сер Едвін Торнхем
-6-Айвенго.
9.Заключення нарі.
застави ковчег де зберігається частка справжнього хреста Господнього привезена з монт-кармельського монастиря. (маленька некатулка)
10.Бесіда леді Ровени і Пілігрима.
11.Причини скрутного становища народу.
- Річарда Левине Серце знаходиться в полоні Австрійського герцога.
- Безліч селян доведених до відчаю об єднує у великі загони, і хазяйнували в лісах.
- а Феодали у своїх володіннях цілі бандити, що відрізнялися від розбійницьких ватаг.
та одне прагнення (бідних і багатих, простолюдин і дворян перемогти на турнірі.
12.Прекрасна Ревека.
13. На турнірі (правила турніру)
14.Таємничий лицар «Позбавлений спадку»
15.Бій на смерть.
16.Королева краси і кохання.
17.Після бою лицарів.
Правила і переможцю передавали кінь і зброю, які служили Бріану де Буагільберу, але їх можна викупити.
лицар взяв половину суми а іншу віддав вісникам, щоб розділили між собою.
А від Бріана де Буальгібера нічого не взяв не обладунку, ні викупу. Бо суперечка не закінчилась.
18. Турнір другого дня.
19.Битва супротивника.
20.Тривога принца Джона.
«Будьте обережні-диявол спущений з ланцюга.»
21.Бенкет у замку Ашбі.
22.Чорний лицар і пустельник.
Чорний лицар – це ставний воїн з густими кучерявим світло-русявим волоссям, орлиним носом блакитними очима, що блищали розумом та жвавістю , і гарно округленим ротом, відтіненими вусами, темнішими від волосся уся постава вказувала на те, що це смілива й заповзятлива людина.
Пустельник – відкрите свіже обличчя з густими чорними бровами, чорна кучерява борода і такі круглі яскраво – червоні щоки, які бувають у сурмачів. Обличчя й могутня статура пустельника говорили про соковиті кусені м ‘яса та окорки, ніж про горох та боби. Кругла голова як куля, в розквіті літ його голену маківку оточував вінець жорсткого чорного волосся. Риси обличчя виявляло ані чернечої суворості, ані аскетичної помірності.
23.Седрик та його задуми.
Не визнав, але наказав Освальдові не випускати з ока. Але Освальд спізнився.
Седрик і Ательстан розмовляли про стан країни, про незгоду в королівській родині, а можливо під час міжусобної війни, що наближалась позбутися норманського ярмачу принаймні допомогти ся більш національної незалежності.
24.Несподівана зустріч у лісі.
Розбійники були здебільшого сакси селяни, та йомени, вели таке відчайдушне бродяче життя через жорстокі лісові й мисливські закони зазвичай вони не чіпали своїх зазвичай вони не чіпали своїх одноплемінників.
25.Підготовчі заходи до звільнення.
