До Оленки додому прийшов гість. Оленка.насупившись . спостерігала . як уся родина метушилася навколо товстого чоловіка. лисого .але з тоненьким хвостиком <u><em>з сивого волосся на потилиці .Його посадили на почесне місце в кухні. Спочатку годували вінегретом. Тоді частували чаєм.</em></u>
Н.в. поезія музика
Р.в. поезії музики
Д.в. поезію музиці
З.в. поезію. музику
О.в. поезією музикою
М.в. (на,у) поезії (на,у) музиці
Прийшла довгожданна весна, моя улюблена пора року. Я дуже льблю дзвінкий, радісний, зворушливий пташиний спів, що лине у блакитному чистому небі. Я люблю навіть перший подих весни у таненні снігу, маленьких струмочках, прозорих калюжках, краплинках води. Чарівна весна увійшла у парки і сквери, наповнила новим життям бруньки дерев, кушів. Вже зазеленіла трава, з’явилися яскраві духмяні квіти, розцвіли білим цвітом сади! За це любить весну кожен і я особисто.Весна красна, бо прекрасна кожною квіткою, барвистим метеликом, співочим соловейком.
Сьогодні казковий день, теплий і сонячний. Ледь помітний вітер гойдає тонкі віти дерев. Годівничка для птахів порожня, вони всі в небі. Пернаті друзі співом вітають весну. Я дістаю зошита, вириваю чистий аркуш і роблю кораблика. Пускаю його в перше плавання по струмочку , що біжить вздовж тротуару. Весна зігріває душу і наповнює радістю моє серце, бо настала пречудова пора року!
Бабусина муштра
1
мама каже, що мені пощастило, бо маю
аж двох бабусь. бабуся Галя – у селі, бабу-
ся тетяна – у місті. Частіш гостюю у бабусі
Галі. до неї їхати недале
4
пес, альтанка і навіть перекладина, на якій
можна висіти вниз головою.
– Цього літа не матиму відпустки, – ска-
зав тато. – море відпадає...
– Куди відпадає? – поцікавилася я. – море
може висохнути. Це в бабусиного кота відпав
кінчик хвоста, як він потрапив у капкан.
978-966-10-2299-6_babusyna_mushtra.indd 4 19.09.2011 16:33:28
73
...я прокинулася, коли тато загортав мене
в бабусину картату ковдру.
– Спи, – прошепотів він, – зараз я від-
несу тебе в авто.
– ні! – зірвалася я на рівні ноги. – не
хочу їхати від бабусі!
– марійко, ти ще приїдеш – пізніше, –
заспокоювала мене мама.
бабуся мовчала, схрестивши руки на гру-
дях. Вона ніби закам’яніла.
і я злякалася: а раптом у бабусі перестане
битися серце? тоді кинулася до неї – вона
вхопила мене в обійми.
– бабусю, я так тебе люблю! я ще при-
їду!
978-966-10-2299-6_babusyna_mushtra.indd 73 19.09.2011 16:33:35
74
– авжеж, приїдеш! Хто ж іще, крім
мене, влаштує тобі муштру?
тато ховав очі, а мама вдала, що не по-
чула.
я дуже люблю їздити з татом і мамою
в авті, але тієї ночі мені хотілося спати на
бабусиному дивані.
...до бабусі я приїхала аж через рік.
978-966-10-2299-6_babusyna_mushtra.indd 74 19.09.2011 16:33:35
130
У такі хвилини дитина найбільше потребує поро-
зуміння з вами, ваших (маминих чи татових) обіймів,
ніжного шепотіння на вушко заспокійливих слів. Шановні
батьки, навчіться перемикати її увагу на щось позитив-
не, приємне, прийнятне у цій ситуації. Не нехтуйте
такими випадками, а підтримайте дитину, допоможіть
їй розвіяти сум, відпочити, стабілізувати емоції, за-
нуритись у стан спокою (хоча б тимчасово).
Обійміть маленького «їжачка», пригорніть, приго-
лубте, прошепочіть лагідні слова, заколишіть, розка-
жіть простеньку історію (звісно, не байку про нечемне
дитинча) чи почитайте цікаву книжку. Підіть до парку,
погодуйте крихтами пташок, поспілкуйтесь, тобто
створіть альтернативу негативним переживанням.
І, можливо, такі світлі миті розрадять і вас, і вашу
дитину, а спогади про них стануть внутрішнім дже-
релом сили і наснаги у майбутньому, коли «дорослі»
проблеми атакуватимуть з усіх боків.
