Загадка 1: останется 3 свечи, так как зажженная свеча остается все той же свечой и никуда не исчезает.
Загадка 2: Это лестница. Ежедневно почти каждый ходит по лестнице, поднимаясь на нужный этаж. А вот ездить по лестнице на чем-либо довольно затруднительно. Обычно для этих целей используют лифт.
Басня это краткий иносказательный нравоучительный рассказ, стихотворение.
В басне высмеиваются глупые человеческие поступки, перекладывается на животных или насекомых.
В басне нет ничего обидного. Наоборот, поступки очень даже смешны.
Ну, по скольку басня это нравоучительных рассказ, то и сердится не на что. Благодаря басне, мы узнаем что то новое, и понимаем, как вести себя ненадо.
1. Жизнь в футляре Господин Беликов - учитель греческого языка в гимназии. Его называют "человеком в футляре" за его замкнутый образ жизни. Беликов - одинокий мужчина за 40 лет. Он все время боится, как бы чего ни случилось. Беликов во всем видит опасность и всего боится: плохой погоды, общественного мнения и т.д. Строгий учитель Беликов держит в страхе всю гимназию. Его боятся все - даже директор. 2. Знакомство с Варенькой Однажды в гимназии появляется новый учитель Коваленко. У этого учителя есть одинокая сестра Варенька. Учителя в школе сводят его с Варенькой. Беликов ходит к ней в гости, но не делает предложение. Он боится, как бы чего не случилось, если он женится. 3. История с велосипедами Однажды Беликов видит, как Варенька с братом катаются на велосипедах. Ему это не нравится. Беликов приходит к Вареньке, чтобы высказать свою критику. Но дома он застает ее брата - учителя Коваленко. Беликов советует Коваленко и Вареньке не ездить на велосипеде, потому что ему это кажется неприличным. 4. Падение Беликова Коваленко терпеть не может зануду-Беликова. Он выгоняет Беликова и толкает его с лестницы. Тот скатывается по лестнице. Варенька видит это падение и хохочет. Беликов не может пережить позора. Он целый месяц лежит в постели и не встает. Через месяц он умирает. 5. После смерти Беликова После смерти Беликова вся гимназия чувствует облегчение: всем легче без неприятного зануды-Беликова. Но вскоре жизнь в школе снова становится серой. Всем ясно, что дело не в одном Беликове. Вокруг живет много других "людей в футлярах". Они, как и Беликов, мешают людям жить своей жизнью. План рассказа "Человек в футляре" Краткий план рассказа "Человек в футляре" можно представить так: Вступление 1. Жизнь в футляре 2. Знакомство с Варенькой 3. История с велосипедами 4. Падение Беликова 5. После смерти Беликова Заключение Это было краткое содержание рассказа "Человек a футляре" Чехова: краткий пересказ основных фактов и событий произведения, а также план рассказа.
ПОДОРОЖНІЙ, КОЛИ ТИ ПРИЙДЕШ У СПА...
Оповідання написане від першої особи, події відбуваються під час другої світової війни. В назві твору Белль використовує перші рядки славнозвісної епітафії трьомстам спартанцям, які полягли, боронячись від навали персів.
<span>Санітарна машина, в якій знаходиться герой, під'їхала до великої брами. Він побачив світло. Машина зупинилися. Перше, що почув, був втомлений голос, який запитував, чи є у машині мерці. Шофер вилаявся на те, що скрізь стільки світла. Але той самий голос, котрий питав про мерців, зауважив, що немає ніякої потреби робити затемнення, коли все місто у вогні. Потім знов говорили коротко: про мерців, де їх скласти, та про живих, куди їх нести. Оскільки герой ще живий і усвідомлює це, його несуть разом з іншими пораненими до зали малювання. Спочатку він бачить довгий коридор, вірніше, його пофарбовані стіни зі старомодними гачками для одягу; потім двері з табличками, що вішають на класні кімнати: «6 А», «6 Б» тощо, тоді репродукції з картин між цими дверима. Картини славетні: кращі зразки мистецтва від античності до сучасності. Перед виходом на сходову площадку колона, а за нею мистецьки зроблений гіпсовий макет фризу Парфенона. На сходовій клітці зображення кумирів людства — від античних до Гітлера. Санітари несуть ноші швидко, тому герой не встигає усвідомити все, що він бачить, але здається йому те все напрочуд знайомим. Наприклад, ця таблиця, перевита камінним лавровим вінком з іменами полеглих у попередній війні, з великим золотим Залізним хрестом угорі. Втім, подумав він, можливо, все це тільки мариться йому, бо «усе в мене боліло — голова, руки, ноги, й серце калатало, мов несамовите». І знову бачить герой двері з табличками і гіпсові копії з погрудь Цезаря, Ціцерона, Марка Аврелія. «А коли ми зайшли за ріг, з'явилася й Гермесова колона, а далі, в глибині коридору,— коридор тут був пофарбований у рожевий колір, аж ген у глибині, над дверима зали для малювання, висіла величезна мармиза Зевса, але до неї було ще далеко. Праворуч у вікні я бачив заграву пожежі — все небо було червоне, й по ньому врочисто пливли чорні, густі хмари диму». Він помітив і впізнав чудовий краєвид Того, і змальовану на ньому на першому плані в'язку бананів, навіть напис на середньому банані, бо він сам колись такий надряпав. «Аж ось широко відчинилися двері зали малювання, я впав туди під Зевсовим зображенням і заплющив очі. Я не хотів більше нічого бачити... у залі малювання тхнуло йодом, калом, марлею й тютюном і стояв гомін».</span>
