Каждый из нас в детстве любил в сказки, кому-то нравились сказки Пушкина, кому-то русские народные. И я думаю, что у каждого из нас есть самая любимая сказка. Моя, например, это "Серебряное копытце" П. П. Бажова. Сказку эту, когда-то давным-давно читала мне мама, позже, когда я сама научилась читать я перечитала её. Очень мне нравился старик Кокованя, который взял к себе жить маленькую Даренку. Смышленая девчушка была эта Даренка, мудрая. Про козла Кокованю все время расспрашивала, как и он хотела поглядеть она на то, как козёл этот копытцем бьёт, да камушки драгоценные на землю сыплет.
Сказка эта полюбилась мне добротой своей и простодушием, как и все сказки Бажова, она легка в прочтении и увлекательна. В детстве, когда мама читала мне ёё, я живо представляла себе и старого Кокованю, и Даренку с кошкой, и Серебряное копытце. Помню я, как мечтала о том, что когда-нибудь, и я увижу Серебряное копытце. И я действительно видела этого волшебного оленя, во сне.
Как же я была счастлива!
П.П. Бажов подарил мне самое счастливое детство, написав свою замечательную сказку, "Серебряное копытце".
До сих пор, оставаясь одна зимними вечерами, я люблю её перечитывать.
увидев маму Барыня восторгается что за прелестная собачка перед ней! Но увидев злой оскал Муму Барыня сразу же меняет свое представление об этом милом животном. отдав свой роковой приказ старуха возвращается в свои покои будто ничего и не было.
Не знаю как можно составить тут большой план,ибо рассказ короткий. 1.Рыбалка-полнейшая скука.
2.Евсейка под водой. 3.Суша.
<span>Гуллівер - невтомний мандрівник , а розповіді про незвичайні подорожі та пригоди ми читаємо завжди з великим інтересом.Багато чого приваблює нас і в характері Гуллівера . Мені подобаються його цілеспрямованість , бажання вчитися , пізнавати світ. Всі гроші , які надсилав йому батько під час навчання , Гуллівер витрачав на вивчення навігації та різних галузей математики. Ці науки завжди могли стати в нагоді в подорожах , про які він мріяв. Вирішивши стати моряком , Гуллівер зробив декілька подорожей в Ост- і Вест- Індію. Йдучи у плавання , він завжди запасався великою кількістю книг і весь вільний час присвячував читанню . Висаджуючись на берег , він знайомився з звичаями тубільців , вивчав їхню мову.В одне з таких подорожей судно , на якому плив Гуллівер , зазнало аварії , і наш герой опинився в полоні у ліліпутів , жителів незвичайною і казкової країни . Він міг легко і просто впоратися з ліліпутами : вони були такі малі й беззахисні , а у нього була зброя - пістолет і шабля. Але Гуллівер - людина, яка ніколи не заподіє біль того , хто слабший , і цим він викликає у мене повагу.</span>