<span>Джим Хокінс —
позитивний головний герой роману Роберта Льюїса Стівенсона «Острів
скарбів». Розповідь ведеться від його імені. Саме вчинки головного героя
розкручують сюжет роману Стівенсона.
«Острів скарбів» опис Джима
То був високий, міцний, огрядний чоловік з брунатним обличчям. Над
коміром його заяложеної синьої куртки стирчала просмолена косичка. Руки в
нього були зашкарублі і пошрамовані, з чорними поламаними нігтями, а
рубець на щоці мав неприємний блідо-багровий відтінок.
Джим — підліток, син власників трактиру «Адмірал Бенбоу», який випадково
виявляється втягнутим у небезпечну і захоплюючу історію. Бере активну
участь у всіх подіях: це він подружився з піратом Біллі Бонсом, знайшов і
забрав карту Острова Скарбів з його скрині, а потім передав її доктору
Лівсі і сквайрові Трелоні; він виявив на кораблі змову, знайшов Бена
Ганна на Острові скарбів, застрелив напавшого на нього пірата Ізраеля
Гендсе, відвів корабель піратів на Північну стоянку і став яблуком
розбрату у протистоянні між Джоном Сильвером і залишками його зграї.
Головний герой роману Джим Хокінс гідно виходить з усіх випробувань і
долає усі перешкоди на шляху свого порятунку. Він сміливо, як доросла
людина з досвідом, долає все те, що було йому уготовано. При всьому тому
Джим завжди сам прагнув до пригод. Саме тому він сховався в бочку з-під
яблук, саме тому він почув розмову піратів, саме тому він опинився в
одній із шлюпок, що спускалися на берег, і саме тому він вирішив один
пробиратися на «Еспаньйолу» і рятувати корабель.
Письменник зображує Джима в чомусь звичайним хлопцем, який завжди марив
про пригоди і отримав їх сповна, а в чомусь ми бачимо, що Хокінс –
людина, з якої варто брати приклад. Навіть перед лицем смертельної
небезпеки Джим залишається відданим своїм товаришам, чесною і сміливою
людиною, він завжди тримає своє слово. Крім того, Джим проявляє себе як
благородна і добра людина – він був готовий допомогти навіть своєму, уже
переможеному, ворогові.
Як і в більшості творів Р. Стівенсона в «Острові скарбів» пригоди Джима
Хокінса і його товаришів закінчуються щасливо – вони знаходять
піратський скарб і повертаються додому багатими людьми. А пірати, як і
повинно бути, зазнають кари і їх залишають на самотньому острові.<span>Джерело: </span></span>
Картина написанная с вниманием и любовью создают образ сильной и серьезной доброй мудрой женщины которые зритель сразу же проникает в симпатию и уважение,доброжелательное лицо , очень ярко впечатления В портрете мы видим волевую и умную женщину настоящая хозяйка дома
Автор описал его нам огромным,имеющим все,что можно только представить, тем самым он изобразил социальное общество людей утонувшее в страсти,чревоугодие и т.д. Корабль Атлантида не просто так назван в честь острова,который поглотила морская пучина,он можно сказать показал общество людей,которые как и остров утонули в страсти,богатстве и похоти,автор показывал нам это на протяжении всего рассказа.
Остап- старший сын Тараса Бульбы. Он вместе с младшим братом окончил Киевскую академию. Остапу знания давались с трудом, только под угрозой отца остался он в академии.
Вскоре Остап стал одним из лучших в академии. Всегда считался хорошим товарищем и его за это единодружно любили. С равными был прямодушен. Имел в сердце доброту и был тронут слезами бедной матери. После окончания учёбы Остап с братом приехали домой. Оба молоды и красивы, отправились с отцом в Запорожскую Сечь. Остап всё время думал о сражениях, мечтал о ратных подвигах, хотел ни в чем не уступать своему прославленному в битвах отцу.
В свои 22 года он был поразительно холоднокровен, всегда трезво мог оценить опасность. Остап ни разу не растерялся, не смутился в бою. Крепостью дышало тело молодого казака, а рыцарские качества приобрели силу льва. Казаки быстро оценили силу, смелость, ловкость, отвагу в бою. Даже Тарас Бульба поговаривал, что со временем из Остапа будет добрый полковник.
Остап остался до конца жизни, верен своей отчизне, своему дому. Даже в плену, когда его подвергали страшным мукам ,он не сказал ни слово, ни крика, ни стона не вырвалось из его истерзанной груди.
Он умер, как верный сын своей Родины.