<em>1)Антоний Погорельский(псевдоним) ,Черная курица или подземные жители.</em>
<em>2)Антоний Погорельский-псевдоним Алексея Алексевича Перовского .Детство провёл в почепском имении Разумовского, получил хорошее домашнее образование. Затем окончил Московский университет. Перевёл на немецкий язык «Бедную Лизу» Н. М. Карамзина (1807), благодаря Разумовским смог лично познакомиться с Карамзиным и его московским окружением (П. А. Вяземским и В. А. Жуковским, приятельствовавшим с братом Перовского Василием) и получил в этом кругу репутацию шутника и мистификатора. Однако отец, бывший влиятельным масоном, не позволил своему бастарду самому вступить в ложу, вопреки желанию молодого Алексея.После выхода в отставку поселился в Петербурге, вошёл в среду арзамасцев. Заботился о воспитании и образовании своего племянника А. К. Толстого, родившегося в 1817 (вскоре после рождения его мать, сестра Перовского, оставила мужа). Ходили слухи, что А. К. Толстой — плод кровосмесительного союза Перовского с собственной сестрой[1]. Среди знакомых Перовского этого времени был и Пушкин: выход «Руслана и Людмилы» он приветствовал, выступив с остроумным разбором критических нападок на поэму (в журнале «Сын Отечества»). Перовский явился одним из самых активных защитников молодого автора.</em>
<em>3)О том как мальчик алеша жил в пансионате для мальчиков он был умным и хорошим мальчиком.у него была любимая курочка курочка разбудила мальчика и они пошли в подземное царство где было много приключений.</em>
<em>4)Главная мысль сказки "Черная курица" состоит в том, что все мы начинаем "портиться" , получая все даром.Как мальчик Алеша в этой сказке был умным и прилежным, так получив волшебную семечку, он стал шалить.Ведь чтобы его хвалили или поощряли, не надо было трудиться,все стало получаться легко, без усилий-само собой.Он не оценил благодарность Чернушки, которая его так щедро отблагодарила.</em>
<span><em>Автор хотел показать нам,что если мы не ценим то, что имеем, то мы лишаемся этого. </em>
<em>5)главные герои алеша курочка ....дальше не припомню
6)очень хрошо для алеши было не учив получать хорошие оценки вить царь подзем. царства дал ему конапляное семечко.мальчик испортился и престал учиться.и курочку забрали в конце
7)конечно ведь эта сказка поучительная что надо уиться и будет все хорошо
</em></span>
Пословица "Кто рано встал, тот не потерял"<span> значит только то, что кто рано встает, тот все успевает сделать, на всё хватает время, не даром день пройдет и тому подобное.</span>
<span>Нещодавно одним з
представників Московської Патріархії Вічний вогонь був оголошений
символом пекла, а шанування його - язичницьким поклонінням.
Напевно,
в залежності від установок особистості, вогонь може викликати і такі
асоціації. Але давайте залишимо за рамками оцінку цього висловлювання і
замислимося: а чому взагалі таку заяву стало можливим? Можливо, від
нерозуміння справжнього сенсу того, що символізує вогонь? Не в Біблії чи
сказано: «І пізнаєте істину і істина зробить вас вільними»? Адже саме
незнання робить нас вразливими для різного роду навіювань, домислів,
страхів і забобонів.
Символізм вогню виник задовго до виникнення
не тількихристиянства, А й іудаїзму. Адже вогонь супроводжує людину від
самого його (людини) появи.
Власне, вміння поводитися з вогнем -
саме по собі відрізняє людину (нехай примітивного) від тварини. Та й
сам вогонь принципово відмінний від інших феноменів матеріального світу.
Вогонь абсолютно реальний і в той же час не цілком матеріальний. Він
приходить з неба посланником вищих сил, і тоді він неприборканий і
руйнівним. І в той же час його можна здобути, зберегти, керувати ним.
Вогонь одночасно руйнує, обпікає - і зігріває, дає поживу і захист. А ще
вогонь схожий на живу істоту: він може народжуватися, харчуватися,
вмирати.
У міфах саме з вогнем пов'язане якщо не виникнення
цивілізації, то принаймні перехід її в іншу якість. У міфах багатьох
народіввогоньвикрадається або приноситься людям культурним героєм. Міф
проПрометея- Найбільш відомий, але далеко не єдиний. Зате з ним
пов'язано ще одне символічне значення вогню, цілком усталене: це символ
революційності, героїзму, самопожертви.
Нам нинішнім важко
повною мірою оцінити значення прирученого вогню для древніх людей.
Оволодіння вогнем можна назвати переломним моментом у становленні
людської цивілізації. Без вогню було б неможливо ні повноціннегончарне
ремесло, Ні тим більше металообробка. Навіть обпечене дерево стає
міцніше і довговічніше.
На першому етапі оволодіння вогнем
людина навчилася використовувати і зберігати природний вогонь. І це
свідома дія вже означало перехід на новий щабель розвитку. Але припущу,
що ще більш важливим стало вміння самому добувати вогонь. Вперше людина
відчула себе незалежним від милості природи.
Зрозуміло, у нього
не могло не виникнути зовсім особливого ставлення до вогню. Чималу роль
зіграло і схожість з живою істотою: вогонь народжується і вмирає,
харчується, рухається, має характер ... Погане харчування змушує його
невдоволено шуміти, розкидати обпалюють іскри; при недоліку «їжі» вогонь
слабшає і вмирає; за нешанобливе поводження може відплатитипожежею.
Крайня
шанобливість щодо вогню цілком можна пояснити і враховуючи його
найбільшу практичну цінність. Спочатку до нього могли просто ставитися
вкрай обережно, потім це відношення формалізувати, поступово обростаючи
повір'ями і нюансами. Змішуючись з іншими віруваннями, збагачуючись
асоціаціями, рітуалізіруясь, ставлення до вогню поступово
перетворювалося накульт.
Наприклад, вогонь міг ставати символом
сонця. Походження цих культів різному, але вони зближуються за
аналогією, адже сонце теж вогняне, теж дає тепло і світло, захищає від
темряви. Можливо, від сонця вогонь сприйняв функцію відродження: адже
сонце безперервно «вмирає» і знову «народжується» (причому як в
добовому, так і в річному циклі). Ймовірно, тому вогонь використовувався
як символ сонця - а потім і сам став вважатися символом відродження та
оновлення.
Поступово вогонь вогнища став уособлювати саме
вогнище, а пізніше будинок, рід. По суті, вогнище являє собою серце,
центр будинку. Поки горитьвогонь у вогнищі- В будинку живуть. У
свідомості розділяється «свій» і «чужий» вогонь. Наприклад, у деяких
народів можна дати сусідові кресало, але небажано давати вугілля зі
свого вогнища (як і брати чужі). І зрозуміло, у вогонь не можна плювати,
кидати сміття і навіть лягати ногами до вогнища.
Пізніше вогонь
стає сполучною ланкою між людиною і богами, займаючи центральне місце в
обрядах поклоніння вищим силам. Це не дивно. По-перше, вогонь спочатку
сходив з неба (блискавка), що вже пов'язує його з богами і робить
спочатку чистим, що виходить від вищих сил. По-друге, кинуте у вогонь
зникає, перетворюючись на дим - і це дає можливість використовувати
вогонь як посередник, що дозволяє «відправити» жертви (заодно і
очищаються вогнем) богам. По-третє, вогонь - це чисто людське зброю
проти природних небезпек. І не забувайте про властивість вогню
спалювати, знищувати те, що потрапляє в нього. Звідси очищає значення
вогню, який спалює зло, хвороби, що знищує шкідливі впливу.
Мабуть,
з цими його властивостями пов'язані звичаїспалювання тіл померлих. З
одного боку, вогонь тут використовується як стихія, що очищає від
пов'язаної зі смертю нечистоти, з іншого, вогонь «підносить» душі в
інший світ. У деяких народів початкова чистота вогню, навпаки, не
допускала його осквернення мертвим тілом.
</span>