<span>У расказе "Мэры Кэт" Антону не падабаецца, што новенькая дзяўчынка Эма робіць усё лепш за яго. І ён адразу пачае пагрожваць ёй, але яна таксама яму адказвае. Ён увесь час хацеў паказаць, што і ён можа як і яна . У канцы яны пасябравалі. </span>
А какая пословица? Или можно любую?
Оригинал - А.С.Пушкин. Зимний вечер.
Буря мглою небо кроет,
Вихри снежные крутя;
То, как зверь, она завоет,
То заплачет, как дитя,
То по кровле обветшалой
Вдруг соломой зашумит,
То, как путник запоздалый,
К нам в окошко застучит.
Наша ветхая лачужка
И печальна и темна.
Что же ты, моя старушка,
Приумолкла у окна?
Или бури завываньем
Ты, мой друг, утомлена,
Или дремлешь под жужжаньем
Своего веретена?
Стихотворный размер оригинала - четырехстопный хорей, рифмовка перекрестная АВАВ. В каждой строфе по два четверостишия. "Перевод" написан анапестом. В первой строфе перевода, так же, как и в оригинале, создается образ бури, урагана, снежной метели. Образ интересный, динамичный, богатый сравнениями и метафорами. Мне кажется, что он достаточно близок к оригиналу. Чего нельзя сказать о второй строфе. Слова "лачужка" (в оригинале) и "хижина" (в переводе) несут разную смысловую и лексическую нагрузку. Слово "лачужка" здесь более уместно, в переводе его могло бы более органично заменить слово "избушка". То же относится к замене слова "старушка" словом "бабка", образа запоздалого путника образом загулявшего туриста. Весь "перевод" выполнен без учета реалий и лексики того времени, когда написан оригинал. Поэтому оригинал мне нравится больше, хотя и перевод местами кажется интересной попыткой нового прочтения классики.
Роман о том, что был жадный Троекуров, его соед страший Дубровский умер и вот Троекуров захотел его село, а сын Дубровского стр. Владимир влюблен в дочь Троекурова. В итоге Владимир стал партизаном и партизанил Троекурова, но опаздал спасти свою любимую Машу от свадьбы. Роман не дописан.
Moї роздуми над твором В. Дрозда Кінь Шептало Твір В. Дрозда "Кінь Шептало" напрочуд глибокий та філософічний. Розповідь ведеться про коня Шептала, який головним персонажем твору. Він працює разом з конюхом. Проте кінь відчуває, що він не на своему місці. Шептало здаеться, що він особливий, щось відрізняє його від інших коней. Образившись На конюха через побиття батогом та важку працю, Шептало тікає. погулявши кілька днів на волі він видніє повернутись. Мені інших коней. Образившись На конюха через по батогом та важку працю погулявши кілька днів на волі він вирішye повернутись. Мені здаеться, що кінь Шептало це алегоричний образ, який вказує на людей, що знаходяться не на своему місці та не можуть реалізувати себе професійно. Образ коня викликае в мене співчуття та жаль. Твір В. Дрозда "Кінь Шептало" Я б рекомендувала для прочитання усім моїм одноліткам.
Білий кінь Шептало — це алегорія. У цьому образі автор зображує непересічну людину, яка не хоче приймати рабську долю, бути «як усі», опирається «сірій» буденності, але зазнає поразки у'ЦІЙ боротьбі. Письменник хотів показати, як під впливом повсякденного життя і суспільних умов яскрава, але слабка людська особистість втрачає індивідуальність, зраджує свої мрії, пристосовується до оточення. Вона усе життя перебуває у стані внутрішнього роздвоєння, суперечки між розумом і серцем. Це якнайкраще доводять останні рядки оповідання. Білий кінь, повернувшись додому, не зміг потрапити на подвір'я, що для нього вже було зачинене, і тоді він «скільки зміг, просунув голову між двох жердин та й собі задрімав...»