Власть это владение чём-то например : я владею банком то есть власть над банком
Меценат-человек, жертвующий деньги на благо людей (к примеру жертвование детскому дому). Сам Чехов являлся одним из богатых меценатов России. Он жертвовал свои деньги на строительство различных музеев. Вкладывал деньги на военную помощь и сделал огромный вклад в художественную структуру России.
Альпійська балада» образ Джулії Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. «Альпійська балада» образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова
Витя-главный герой рассказа многое пережил.Его мучала совесть,он обманул доверие бабушки.Его переживания были мучительными,Витя не решился рассказать об обмане,отложил разговор до утра,но утром проспал уход бабушки.Он не смог прийти домой не от страха,что его накажут,а от стыда.Он понял,что нельзя обманывать,лучше самому всё рассказать честно.Дед поддержал внука,бабушка простила,Витя понял,что доброта,сострадание,умение прощать-это главные качества человека.
Бабушкин пряник Витя не забыл даже когда вырос.Иногда урок доброты,важнее наказания.Бабушка подарила пряник внуку,хотя он её обманул,но гораздо важнее было,что Витя понял свою вину,осознал и запомнил урок на всю жизнь.Плохое забывается,наказания остаются в прошлом,а доброта,сердечность запоминаются надолго.