Он был обычного роста, который должен подходить к любому 11 летнему ребёнку, примерно 160 сантиметров. У него были большие, пышные, кудрявые русые волосы, что отличало его от других детей, уши слегка торчали в разные стороны, глаза были голубые.
Побіля обрію дотлівало сонце, ледве проглядаючи крізь запону туману й мли, що налягали на землю без чітких обрисів, наче гуща. ...десь там, за оцими похмурими горбами простяглось Велике Ведмеже озеро; в тім краї Полярне коло застережно накреслило свій кордон по канадській Безплідній Землі. Потік, серед якого він стоїть, — це притока річки Копермайн, що тече на північ і впадає в Льодовитий океан у затоці Коронації.
З усіх боків, аж до обрію, одноманітна пустеля, пагорби всі пологі й низькі. Ані деревця, ані кущика, ні травинки — нічого, крім безкрайньої страшної пустки...
В озерце впадає струмок, вода в ньому некаламутна. Струмок поріс рогозом, але на берегах немає жодної деревини...
Ніде ані деревця, ні кущика — саме тільки сіре море моху, серед якого розкидано сірі скелі, сірі озерця та сірі струмки. Небо теж було сіре. А на небі ні сонця, ні навіть проблиску сонця.
Сонця не було. Земля й небо стали ще сіріші, аж темні. Віяв холодний вітер, і перший сніг побілив вершки горбів.
Салтыков-Щедрин<span> Михаил Евграфович Салтыков-</span>Щедрин<span> (псевдоним — Н.</span>Щедрин<span>) Михаил Евграфович (1826 — 1889), прозаик. Родился 15 января (27 н.с.) в селе Спас-Угол Тверской губернии в старинной дворянской семье.</span>