Эта мысль актуальна тем, что в то время было важно сплотиться всем вместе для того, чтобы предотвратить нападение половцев и закрыть им доступ к Руси. Ведь народ побеждает тогда и только тогда, когда все объединяются и действуют воедино, а не по частям, как это было показано в произведении.
<span>Князь не сумел изменить свою судьбу. Он сделал все, чтобы обезопасить себя, но избежать смерти ему не удалось. Он не обошел предсказание, но судьбу свою всё же изменил. Он «обидел» судьбу, как обидел коня: она не была к нему враждебна. Та или иная смерть всё равно ждала князя, но он отверг гибель в битве – гибель воина и героя – и умер бесславно.</span>
Ответ:
Сивою давниною віє зі сторінок повісті І. Франка "Захар Беркут". Перед нами постають герої, які вірять у перемогу добра над злом, правди над кривдою, які живуть ідеями спільного порядкування, єдності й добра. Головне для них – це інтереси громади. Живуть вони в глухому селищі Тухля, і очолює громаду тухольців "люблячий батько" – Захар Беркут.
Сивий старець, "мов стародавній дуб-велетень", "поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази". Для громади він був усім: пасічником, лікарем, розумним порадником, справедливим суддею, ватажком, головою старійшин. Громада важила для нього дуже багато. Усе життя він допомагав, чим міг, тухольцям (та й не тільки їм). Ще молодим Беркут прагнув приносити користь людям, тому й вирушив на пошуки вчителя, щоб навчитися лікувати людей. Але, окрім лікарських умінь, він набув ще й розуміння того, що щастя й добробут тухольської громади залежать від розумного "ведення громадських порядків, громадської спільності та дружності". Тухольці побачили в ньому наймудрішу та найдостойнішу людину, тому зробили його ватажком громади. І відтоді Захар Беркут не знав іншого життя, як життя в ім'я інтересів громади, усе, що він робив, робив лише з погляду на добро й користь для інших. Незважаючи на свій вік, Захар не може сидіти склавши руки, адже, на його думку, "життя лише доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим".
ЦАРЬ САЛТАН — герой сказки А.С.Пушкина «Сказка о царе Салтане, о сыне его славном и могучем богатыре князе Гвидоне Салтано-виче и о прекрасной царевне Лебеди» (1831), написанной на основе сказки, поведанной поэту Ариной Родионовной. В передаче Арины Родионовны С. вовсе не имя, а как бы удвоение титула: царь-султан. Пушкин остроумно переделывает его в С. Получилось весьма колоритное, подлинно сказочное имя, сохраняющее славянскую окраску и намек на несметные «султанские» богатства. С.— царь идеал
ЭТО Чудесная книга! Не просто "лучше не бывает", а золотой фонд детской литературы. <span>Иногда люди, адаптирующие произведения для детей, делают настоящие чудеса. Этот случай уникален тем, что адаптировать для детей пришлось... Произведение для детей. И в адаптации от оригинала столь мало, что впору назвать его самостоятельным произведением.
</span>
