<span>Петрусь<span> народився в багатій родині поміщика. З народження він був сліпим. Мати, дізнавшись про сліпоту Петруся, намагалася оточити сина зайвою опікою і увагою. Вона прагнула балувати його, пестити і леліяти. Але дядько Петруся, Максим, що втратив на війні ногу, зажадав, щоб до хлопчика не виявляли «дурну дбайливість». На думку Максима, Петрусь повинен був сам пристосовуватися до життя. І надалі дядько залишався суворим і добрим другом хлопчика. Він не дозволяв Петрусеві відчувати свою неповноцінність. Герой з дитинства займався музикою, розвиваючи і збагачуючи свій духовний світ. Петрусь виріс повноцінним, духовно багатим і талановитою людиною. Він став музикантом. До свого першого концерту він пройшов тяжкий шлях, на якому були розчарування у собі, горе, сльози, душевна криза. Завдяки дядькові Максиму, Петро знайшов у собі сили перебороти себе, здолати обставини, пов'язані зі сліпотою. Герой дійсно прозрів, тому що побачив реальне життя, пізнав його і зміг подарувати своє мистецтво людям. Окрім того, Петрові пощастило, що він зустрів Евеліну. Дівчина покохала його і вийшла за нього заміж. Отже, він щасливий ще й тим, що пізнав кохання, має сім'ю, маленького сина, який народився зрячим. У нього попереду щасливе майбутнє.</span></span>
Козетта это отрывок из романа. О чем там говорится. Что была женщина у нее была дочь и она остановилась у трактира и попросила богатую хозяйку оставить у нее свою дочь. У этой богатой женщины была дочка. она относилась к Козетте как к слуге. Гозетта была одета в лохмотья и была у них прислугой. Однажды хозяйка дала Козетте деньги что она пошла купила (вроде бы хлеб) и еще за водой. Пошла Газзета пошла за водой, пришла она набрала воду и пошла обратно. и вдруг она замечает что потеряла деньги и начала плакать. Как вдруг подходит к ней какой то дяденька и пожалел ее, взял у нее ведро воды и понес его. Купил он ей мишку и она обрадовалась. Пришли они в трактир как дочь богатой начала трогать ее мишку. Она убрала мишку. И жила долго и счастливо!
Старинная медная монета в две копейки, позднее полкопейки.
А.Куинджи - замечательный художник-пейзажист. Он любил изображать необычные моменты в жизни природы, редкие эффекты освещения.Одна из самых замечательных картин художника была – «Березовая роща», написанная в 1879 году. На переднем плане изображены высокие березки на освященной солнцем поляне. Жаркое лето. Солнечная поляна передает нам прелесть летнего дня. На тонких березах не шелохнется ни один лист. На заднем плане густой лес, в который почти не проникают солнечные лучи. Светлые стволы берез, темный лес вдали, голубое небо, простор, лучи света и тени на траве чудесно слились в единое целое. Я считаю, что Куинджи учит нас ценить родную природу, видеть прекрасное в самом обычном и делиться своими впечатлениями и хорошим настроением.
Подробнее - на Znanija.com -
znanija.com/task/5043781#readmore
