<span>цензура! Лермонтову и так не поздоровилось после этого стихотворения, а если б еще и имя было названо....ведь в стихотворении открытые обвинения власти, света и т.д.</span>
<span>Мегі любить читати книжки. Любить читати книжки і її тато Мо, палітурник, "книжковий лікар", як називає його Мегі. Проте він не читав їй уголос ще відтоді, як загадково зникла її мама. Вони жили собі спокійним життям аж до тієї ночі, коли незнайомець прийшов із попередженням. Наступного дня Мо став пакувати валізи, не повідомивши Мегі про причини. Вони мусять переховуватись. Але від кого? Невдовзі таємницю Мо розкрито. Він, виявляється, має надзвичайний дар - втілювати в життя історії, оживлювати їхніх героїв. Чимало років назад він випадково вичитав з книжки у наш світ бездушного злочинця. І от тепер цей злодій полює на Мо та його рідкісний талант. Мегі поринає у карколомні пригоди, в яких уявне переплітається зі справжнім. І тепер саме від неї залежить, як завершиться історія, що полонила їх усіх.</span>
Во-первых, не стих, а стихотворение.
---
Увидал я утром солнышко в окне
И прокричал: "Привет!",
"Здоров!"- услышал я в ответ.
Решили мы с ним дружно отжиматься,
Ведь нужно ранним утром разминаться.
Привет) если я не ошибаюсь, то он хотел чтобы волхвы предсказали его смерть